"Мені допомагає триматися віра, надія і любов", — сказала учасниця щотижневої акції в Хмельницькому "Поверніть героїв додому" Юлія Белінська, дружина військовополоненого. За її словами, вона разом із подругою сьогодні, 29 вересня, приїхали на акцію зі Старокостянтинова, бо відчувають потребу в спілкуванні інших дружин, матерів та сестер, які півтора року не мають про своїх близьких жодних звісток.
Юлія й Карина до повномасштабного вторгнення жили в Маріуполі та мали щасливі родини, доки вороги не забрали їхніх чоловіків у полон. Нині жінки проживають у Старокостянтинові, каже Юлія.
"Жили звичайним життям. Чоловік ходив на роботу, я також працювала, але, на жаль, ця проклята війна змусила все поміняти. Ми лише трішки більше як два роки офіційна сім’я, і ворог забрав в нас півтора року щасливого життя", — розповіла Юлія.
Як сказала Юлія, її чоловік пішов служити в "Азов" і остання звістка від нього була перед виходом із "Азовсталі", півтора року тому.
"Це дуже важке питання, тому що будь-яку інформацію ми можемо отримати лише від обмінених хлопців. На жаль, зараз обмінів немає, а обміну, в якому були б азовці, так взагалі. Наскільки мені відомо, азовців тримають окремо від інших військовополонених, тому інформації на зараз ніякої нема. Допомагає триматися віра, надія і любов", — говорить жінка.
На акції в Хмельницькому приїжджає, каже Юлія, коли вдається, бо для неї важливо спілкуватися з родичами інших військовополонених.
"Ми всі маємо одну проблему на всіх, одне спільне горе на всіх. Саме спілкування одна з одною допомагає нам триматися, допомагає нам не падати духом", — сказала Юлія.
Карина перебралася в Хмельницьку область, як тільки змогла виїхати з Маріуполя.
"Мене випустили з окупації у 2022. У мене чоловік в полоні. Це другий його полон", — говорить Карина.
За її словами, чоловік-військовий, після поранень був комісований, та після повномасштабного нападу Росії на Україну пішов служити добровольцем.
"16 місяців він вже перебуває в полоні. Він має два поранення, втрату зору, але чомусь в обміни він не потрапляє. Втрата зору була вже коли він перебував в полоні", — розповіла учасниця акції.
Жінка каже: чекає свого коханого і намагається не зневірюватися: "В мене є син. Заради нього й живу, йому чотири роки".
На акції приходять та приїжджають рідні й близькі за документами зниклих безвісти, а насправді — полонених українських бійців, розповіла волонтерка Хмельницької громадської організації "Захист. Об’єднання волонтерів" Наталія Кошай.
"Це вже 59 акція. В нас навіть немає думки про те, щоб акції не проводити. Ми дали собі обіцянку, що кожної п’ятниці будемо виходити. Тому що в наших героїв, які зараз, на жаль, перебувають у полоні, які мають статус безвісти зниклої людини, в них немає ні вихідних, ні свят. Останній обмін був дуже давно. Ми всі чекаємо, тому що в нашій спільноті понад сорок родин, і кожна родина чекає свого рідного додому", — каже Наталія Кошай.
З її слів, в російському полоні перебуває і її близька людина: "Незалежно від того, чи знайду я його, чи не знайду, я все одно буду сюди приходити, тому що це спільнота, яка підтримує одне одного і нагадує суспільству, що війна триває і, на жаль, перемога нам дістається дуже важко".
Скандуючи патріотичні гасла учасники акції "Поверніть Героїв додому" пройшли центральною вулицею міста. Наступна акція у Хмельницькому відбудеться 6 жовтня.
Слідкуйте за новинами Суспільного Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram та Facebook.
