Торік 30 вересня військові РФ атакували Запоріжжя 16 ракетами, три з яких поцілили в місце, де була гуманітарна автоколона цивільних. Внаслідок обстрілу, за даними ГУ Нацполіції в Запорізькій області, 30 людей загинуло, серед них — двоє дітей, та понад 88 дістали поранення.
За рік після трагедії журналісти Суспільного поспілкувалися з очевидцями та родичами загиблих людей.
Ранок 30 вересня 2022 року. На виїзді з обласного центру, на автошляху "Запоріжжя-Оріхів", правоохоронці сформували колону з 248 машин з цивільними громадянами: одні везли рідним продукти чи ліки, інші — їхали, аби вивезти людей на підконтрольну Україні територію. Однак російські ракети поділили їхнє життя на "до" та "після", зруйнувавши надії та мрії.
Переселенка Ксенія Божкова того дня втратила матір. Жінка розповіла, що її батьки були в колоні, бо хотіли повернутися додому: тато лишався в машині, і це йому врятувало життя, а мама — відійшла до знайомих. І саме в цей момент почався обстріл:
"Це була не перша спроба виїхати, тому що тоді постійно були обстріли по тій території і колони не випускали. Той день був нервовий, тому що постійно збирались, їхали, повертались. Виїхали дуже рано, близько п'ятої ранку, тому що хотіли якомога швидше пройти реєстрацію, ці всі черги, і потрапити раніше додому".
Ксенія Божкова каже: коли пролунали вибухи, одразу почала дзвонити батькам, бо відчувала тривогу.
"Я на телефон мамі дзвонила. Ніхто не відповідав. Потім тату. Теж відповіді не було. Потім він уже передзвонив трошки згодом сам, сказав, що маму поранено, але її повезли в лікарню" .
Аби дізнатися, у якому стані перебуває мати, Ксенія до лікарні йшла пішки, оскільки рух транспорту був перекритий:
"Я довго не могла знайти по операційним, тому що було дуже багато людей. Усе було зайнято. Потім мені лікар повідомив, що, швидше за все, це мама, по опису. У них не було прізвищ. Вони просто оперували. Мені дозволили зайти. Це були осколкові поранення, але легені. Написано було, що вони несумісні з життям".
Мати Ксенії Людмила Іванченко померла на операційному столі. Поховали жінку в рідному селі:
"Вона не дожила до 68-річчя буквально кілька тижнів. Ми прийняли рішення, коли таке трапилось, що ми не будемо в Запоріжжі хоронити маму. Ми поховали її у рідному селі. Певно, для мене вона жива, але не тут. Тобто вона десь, десь далеко, я не можу з нею поговорити, але я відчуваю її присутність, відчуваю її поряд".
Внаслідок ракетного обстрілу автоколони загинула 37-річна Галина Задорожна, волонтерка Центру взаємодопомоги.
Вранці 30 вересня Ксенія перебувала у приміщенні центру, де облаштувала для матерів із дітьми кімнату відпочинку. Під час удару першої ракети вона розносила людям чай, а від вибуху другої — загинула.
"Вона їздила туди кожного ранку. Я прокинувся зранку, а вона поїхала. Я ще трошки ліг подрімати і прокинувся від гучних вибухів. Телефоную. Спочатку ніхто не бере слухавку, а потім бере слухавку якийсь чоловік і каже: “Вона лежить на асфальті, приїжджай.” Я спитав у медичних експертів потім, як це було. Кажуть, то миттєво. Поранення в шию в артерію. То дуже швидко було", — розповідає чоловік Галини Віктор Задорожний.
Без матері залишилися двоє хлопчиків, на той момент їм було 5 та 8 років:
"Найкращою матусею була. У неї все було під контролем. Вона все знала, усе було наперед розплановано, що робити, де взяти, куди піти. Гуртки, садочки, школи. Усі завдання домашні. Усе було під контролем.Вона для них була найголовнішою у світі людиною. Життя з неї світилося навкруги. Зігрівала своїм світлом усіх, хто був поряд. Не дай Боже таке комусь пережити", — каже Віктор Задорожний.
Віктор каже: без дружини дуже важко, всю домашню роботу взяв на себе, долучає і дітей:
"Я зробив таку дошку для хлопців, де написав кожному його обов'язки, що зранку прокинувся — треба застелити за собою постіль; зробити зарядку; почистити зуби; зібрати свої речі; прибрати в кімнаті; зробити уроки. І за кожний виконаний пункт ставлю відміточки. І якщо пройшов тиждень, і всі відміточки зроблені, то від мене для них є якийсь подаруночок".
У гуманітарній автоколоні перебували двоє водіїв ГО “HELP PEOPLE”, які також мали вивозити людей на тимчасово окуповану територію. Після тривалого лікування один з них помер, розповів голова ГО “HELP PEOPLE” Олексій Воронін:
"Чоловік одразу був госпіталізований, бо було ушкодження черевної порожнини. У Запоріжжі була надана невідкладна допомога. Потім його перевезли у Дніпро. Але, на жаль, рана не загоювалась. Потім перевезли в Луцьк. Зробили йому ще одну операцію. Людина перенесла, як мінімум, три операції. Але, на жаль, через певний час він помер” .
Внаслідок російського обстрілу загинув співробітник поліції, ще 27 — дістали поранення. Того дня на службі був і правоохоронець Роман.
Роман розповів, що дістав поранення, однак це зрозумів, коли вже надав людям необхідну домедичну допомогу:
“Ми розподілилися на групи, почали оглядати транспортні засоби, місця, де могли знаходитися люди, укриття, хто поранений, надавати допомогу. "Швидких" не було, ми намагалися на своїх легкових автівках відвозити людей в лікарні. Не було ні страху, ні якихось емоцій, була одна ціль — допомогти людям”.
Внаслідок обстрілу гуманітарної колони, за даними ГУ Нацполіції в Запорізькій області, 30 людей загинуло, понад 88 дістали поранення. Більшість — внаслідок осколкового ураження елементами ракет.
