На Тернопільщині у вересні зареєстрували 1615 кіз. Люди, які їх тримають, розповідають, що це менш затратно, аніж тримати корів. Здебільшого займаються козівництвом заради молока. Чи зменшилося поголів'я цих тварин під час повномасштабного вторгнення та які прогнози щодо козівництва дають експерти — дізнавалися кореспонденти Суспільного.
75-річна Марія та 77-річний Мар’ян Бавдиси живуть у селі Струсів Микулинецької громади. Там мають господарку. В молодості подружжя тримало корів, але 8 років тому вирішили завезти кіз.
"Корови для мене, як для старшої жінки, вже затяжко. Бо корову треба годувати багато і її кожен день треба пасти, а кози я можу й не пасти, можу їх годувати в стайні, вони собі стоять, погодувала, пішла видоїла і все", — каже Марія Бавдис.
Зараз у господарстві Бавдисів – дві кози та козеня.
"Тримаємо заради молока. А маленькі кози, буває родяться по 3 чи по 2, ми кізоньки більше тримаємо, а цапки люди можуть купити на шашлик. Собі також ріжемо та засолюємо, якусь котлетку робимо, якийсь шашличок теж піджаримо", — розповідає Мар’ян Бавдис.
Доять кіз двічі на день, каже Марія Бавдис.
"Якщо з шумою – то цілий слоїк, три літри від двох кіз. А ввечері трішки менше".
Тримає кіз і Ольга Божко з села Біла Тернопільського району.
"Я маю три кози. Мілка зааненської породи, вона в нас найстарша, тоді йде Черрі – це англонубійка, з такими вираженими вухами. І ще є Лапочка. Вони всі ручні, дуже люблять дітей, дуже діти люблять спілкуватися з ними. Це фактично тваринотерапія, особливо зараз у воєнний час дітям це дуже треба. Через те вони пасуться біля дитячої площадки, біля садочка".
Ольга каже, з англо-нубійської кози в середньому за день надоює до 5 літрів молока, а із зааненської — 6-7 літрів.
"Перш за все ми почали тримати кози задля мого сина, маленького господаря Максима. Бо він ще з самого малечку дуже любив молоко. Спочатку купляли в бабусь просте коров’яче молоко, тоді в магазині, і тоді одного разу восени ми вирішили, що потрібно завезти козу, але добру козу, породисту, щоби він пив і ми всі біля нього".
Ольга розповіла, які продукти робить з козячого молока.
"Сир, колись я не могла зробити сиру такого домашнього відігрітого як від корови, з породистих кіз можна. Так само роблю сметану, ряжанку, йогурти, різні коктейлі. Як більше є часу — бринзу та сулугуні. Адигейський смачний сир є, бо він не сильно солоний і діти його дуже полюбляють".
Корів вирішили не тримати, бо їх нема де пасти, каже Ольга Божко. А кіз припинає на сільському стадіоні, тут за ними прибирає.
"Щоб утримати одну корову, дуже багато потрібно сіна. Натомість замість одної корови можна тримати п’ять кіз. Вони те саме з’їдять, що одна корова".
Станом на 1 вересня цього року на Тернопільщині зареєстровано 1615 кіз. Із них: 941 — на фермах, 674 — тримають люди. Про це повідомила заступниця начальника управління реєстру тварин Тетяна Ярова. Загалом в Україні в реєстрі — майже 43 тисячі кіз. Найбільше на Київщині — 7241, найменше в Чернігівській області — 271 коза.
Заступниця голови громадської спілки "Вівчарство та козівництво України" Наталія Якименко каже, закордоном є попит на українські козячі сири, тому експерти вважають, що козівництво розвиватиметься.
"На жаль, через воєнний стан зменшилося поголів’я кіз і овець, здебільшого це поголів’я зменшилося в Одеській, Миколаївській, Херсонській та Запорізькій областях. Але в цілому в Україні є тенденція до збільшення товарного козівництва, вівчарства в тому числі, більш свідомого через те, що є великий попит на українські сири козячі. Наша спілка "Вівчарство та козівництво України" вважає, що з часом козівництво буде розвиватися. На жаль, повторююся, є проблеми саме через воєнний стан. Дуже багато людей, які утримували кіз і овець, пішли на війну, могли продати своє поголів’я, дуже багато сироварів зараз воюють, на жаль, часи маємо досить складні для України", — розповідає Наталія Якименко.
Начальник відділу протиепізоотичної роботи Держпродспоживслужби області Василь Яциник каже, відповідно до законодавства, люди, які тримають кіз — повинні їх зареєструвати, тобто внести дані про тварину до Єдиного державного реєстру.
"Власники тварин, незалежно від форми власності, зобов’язані їх реєструвати та ідентифікувати. Є спеціальна процедура. В цій реєстрації важливу роль відіграють наші ветеринарні спеціалісти, які засвідчують стан здоров’я тварини — це ставиться підпис і прибивається печатка".
Також, розповідає Василь Яциник, перед тим, як купувати тварину — потрібно звернутися до районної держлікарні ветеринарної медицини. Радять це зробити для того, аби не купити заражену чи хвору козу.
"Наші спеціалісти відбирають у того господарства, де людина планує придбати тварину, спеціальні аналізи, проводиться дослідження, визначається фізіологічний стан і стан здоров’я тварини. І на основі цих даних, якщо підтвердиться, що тварина здорова, виписується ветеринарне свідоцтво або довідка, в залежності від того, куди тварина їде — в межах району чи області".
Перед забоєм також потрібно звертатися до працівників Держпродспоживслужби, каже Василь Яциник. Вони роблять аналізи, щоб дізнатися, чи можна споживати м'ясо, а далі знімають тварину з реєстру.
