У квітні 2023 року 25-річний десантник 95 бригади десантно-штурмових військ, повний кавалер ордена "За мужність" Андрій Лінійчук на позивний "Кельт" з Житомирщини загинув при виконанні військового завдання на Донеччині. Рідні Андрія кажуть, що він змалку мріяв стати військовим, бо вважав обовʼязком кожного чоловіка — захищати родину і Батьківщину. Він був найрезультативнішим зенітником ЗСУ — збив 16 безпілотників "Орлан", один "Zala" та бойовий вертоліт К-52. Влітку 2022 року був нагороджений іменною бойовою зброєю Міністерства оборони.
Народився Андрій на Житомирщині і був третьою дитиною в родині Надії та Андрія Лінійчуків.
"Він народився богатирем — 4.300. Андрій віз мене в пологове у кареті швидкої допомоги і каже: ти скривись, чи що, а то подумають, що помилковий виклик. Ми дуже його чекали", — згадує мама десантника Надія Лінійчук.
Зі слів Надії Лінійчук, Андрій з самого дитинства мріяв стати військовим.
"З раннього віку він вирішив, що потрібно бути захисником для своїх сестричок. Він же чоловік. Рішення про вступ на військового він прийняв ще до закінчення школи. Він почав вивчати історію України, поглиблено, не лише по підручниках. І каже мені: "Мамо, буде війна з Росією". А я відповіла: "Сину, що ти таке говориш?". А він каже: "Я проаналізував, побачите", — говорить мама Андрія Лінійчука.
Надія Лінійчук розповіла, що через стан здоров'я Андрія не прийняли до військового інституту. Тому хлопець вирішив вступити до Поліського національного університету. Проте мрія стати військовим не полишала його.
"Він проходив всі можливі вишколи. З першого курсу пройшов школу виживання, а потім школу десятників молодих командирів. Він отримав диплом парамедика. Андрій готувався до того", — каже мама загиблого Героя.
"Коли Андрій приїжджав до нас в гості відпочивати на вихідні, це було ще до війни, він відрізав бензопилою кусочок пня і поставив його. Тут він стріляв зі своєї пневматичної рушниці, яку я подарував йому, коли він був у сьомому класі", — згадує тато десантника Андрій Лінійчук.
У 2020 році Андрій підписав контракт з 95-ою бригадою десантно-штурмових військ. Під час боїв з російськими військами Андрій Лінійчук був двічі поранений.
"Перше поранення було осколкове в живіт. Друге поранення було набагато важче. Там було багато уламків у руці і в нозі. Не всі уламки вдалося витягти, і пів стегна на лівій нозі було вирвано. Андрія довго лікували в шпиталі. Коли треба було проходити лікарську комісію, його відправили на списання. Але він відмовився і сказав: "Ні, лікуйте мене, мене чекають хлопці", — говорить Надія Лінійчук.
Андрій Лінійчук загинув у квітні 2023 року при виконанні військового завдання на Донеччині, а 14 серпня 2023 року його одногрупник Роман Зінкевич зареєстрував петицію на офіційному веб-сайті Президента України про присвоєння Андрію Лінійчуку почесного звання Героя України.
"Він казав, що обов'язок справжнього чоловіка — це в першу чергу захист своєї родини і Батьківщини. Він став найрезультативнішим зенітником. Збив 16 безпілотників "Орлан", один "Zala" та бойовий вертоліт К-52. Андрій був там, де він був найщасливішим", — сказала сестра загиблого Героя Наталя Лінійчук.
Андрію Лінійчуку на позивний "Кельт" у Житомирі відкрили меморіальну дошку на факультеті лісового господарства та екології Поліського національного університету, де навчався загиблий військовослужбовець 95-ої окремої десантно-штурмової бригади.
"У кімнаті Андрія ми створили невеликий міні-музей. Приходять багато друзів, приїжджають побратими. І, коли хочеться побути з ним, ми приходимо сюди. Цей куточок нам дуже дорогий. Тут зберігаються його особисті речі. Це його картуз, який він носив ще до армії. Ми його не перемо, бо на ньому зберігся його запах", — каже Надія Лінійчук.
Мама Андрія розповідає, що її син посадив сад, в якому ростуть 30 дерев, він допомагав будувати будинок, тільки не встиг очистити місцеве озеро, в якому любив рибалити.
"У Андрія була мрія. Старий ставочок, який занепадає та замулився з часом. Він завжди казав, що його треба відновити і очистити, щоб він зберігся. І я, в пам’ять про нього, маю намір привести цей ставочок у порядок. Часто я приходжу сюди просто, щоб посидіти. Журавлик прилітає і сідає на воду. Я дивлюсь на нього, він дивиться на мене, і так приблизно 15 хвилин, а потім журавлик змахнув крильцями і полетів. Можливо, це був мій син", — говорить Надія Лінійчук.
Дружина Андрія Лінійчука Анастасія у пам'ять про свого чоловіка замовила футболки з його зображенням. Кореспондентам Суспільного розповіла, що 30 відсотків зі ста футболок у партії йдуть на волонтерські потреби. Останній раз, коли замовили 20 футболок, зібрали понад пʼять тисяч гривень на донати.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube
