Ровесники незалежності України: спецпризначенець Юрій Шаповалов

Ровесники незалежності України: спецпризначенець Юрій Шаповалов

Ровесники незалежності України: спецпризначенець Юрій Шаповалов Суспільне: Кропивницький

Продовжуємо проєкт "Ровесники незалежності", в рамках котрого ми знайомимо читачів з людьми, що народилися в рік здобуття Україною незалежності. Сьогодні героєм нашого матеріалу став спецпризначенець з Новгородки Юрій Шаповалов.

Юрій Шаповалов служив у третьому полку спецпризначення. У свій 23-й день народження у 2014-му потрапив під обстріл і в полон. Тоді він був у складі групи з десяти спецпризначенців, які шукали пілота збитого терористами літака СУ-25, неподалік селища Латишеве Донецької області

На військову службу до третього полку спецпризначення Юрій пішов за власним бажанням, коли йому було 21. Став розвідником.

"Приблизно чотири місяці я провів в АТО, виконували завдання з пошуку диверсійних груп. Зачищали лісову місцевість, щоб не було засідок. Працювали біля Слов'янска".

Одним із найважчих завдань на службі був пошук другого пілота зі збитого літака у селі Латишеве. 29-го липня, на день народження Юрія, надійшла команда знайти другого пілота збитого літака. Для цього мали зайти в тил супротивника – у Латишево.

"Командир запропонував мені залишитися, оскільки у мене був день народження. Хотів звільнити від виконання завдання. Але я так, як і всі. І всі разом ми поїхали на виконання завдання".

Ровесники незалежності України: спецпризначенець Юрій ШаповаловСуспільне: Кропивницький

Пошуки пілота не принесли результатів – пригадує чоловік. Військові залишилися на ніч у Латишевому, щоб наступного дня продовжити пошуки.

Того дня дві групи спецпризначенців зайшли на непідконтрольну територію і зустріли місцевого фермера Миколу Бутрименка. Він запропонував розміститись у своєму ангарі. У той же день здав їх терористам.

"Щойно ми заїхали на це господарство, були встановлені пости, можливо пройшло півгодини, хвилин 20, і ми почули звук броньованої техніки. У них позиції були кращі, бо вони були за бетонним забором, а ми в чистому полі".

За кілька хвилин бою загинули 10 військових, а Юрій з братом, та ще трьома бійцями, потрапили в полон. Врятувалися четверо.

"В полоні я пробув 16 днів. Тримали мене в місті Сніжне в будівлі військомата. Потрапив додому за обміном. Тоді міняли 25 на 25".

Із військової служби чоловік звільнився за півроку.

"Мені не хотілося травмувати рідних ще більше. Я вирішив, що це було досить тяжко для батьків, коли два брати потрапили в полон. Це похитнуло їх здоров'я. На рішення піти вплинуло ще те, що загинув командир групи".

Після звільнення зі служби Юрій вирішив, що буде жити тільки в Україні.

"Україна для мене – це наша земля, я тут виріс. Якби не було тяжко, мені тут подобається жити. Трохи я і в Європі працював, але все одно – це наша земля, рідний край. Особливо містечко в якому я народився, там я відчувю себе дома по-справжньому".

Читайте також

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди