П'ятеро житомирян, які брали участь у велогонці "Київська сотка", привезли нагороди: два "золота", "срібло" та дві "бронзи", кожен у своїй категорії.
Про це Суспільному розповів учасник змагань Петро Троп. Йому 72 роки. В аматорських велоперегонах він брав участь у віковій категорії 60+. Із змагань Петро привіз золоту медаль. Напередодні велогонки житомиряни тренувалися.
"Тренування було легким, проїхали кілометрів 40 і готувалися вже на неділю. Дуже багато зустрів своїх ветеранів, друзів, які також змагалися і досить успішно", — розповів Петро Троп.
Михайло — найстарший учасник із Житомира, чоловіку 78 років. У велогонках бере участь з 2019 року. Отримав золоту медаль в категорії 70+. Велолюбитель каже, щоб подолати певний кілометраж, разом із активними житомирянами збирається на тренування щосуботи та неділі.
"Кожну суботу ми виїжджаємо, — розповідає Михайло Кучевський. — У нас там є спеціальна траса: Мартинівка — 35, Довбиш — 50 кілометрів туди і назад. Василівка — 25 кілометрів туди і назад. Мені спорт дуже подобається. У дитинстві мама купила мені велосипед і відтоді я на ньому їжджу.
Наталія — адвокатка. 10-й рік поспіль вона бере участь у велогонці "Київська сотка". У 2023 році привезла бронзову нагороду, але найкращий свій результат мала раніше — за 2.49 проїхала 100 кілометрів.
"Мене це теж радує, тому що проїхати таку тяжку дистанцію з важкими підйомами — це було серйозним випробуванням. І я це зробила. І я вже сама для себе переможниця. З усієї країни люди з'їжджаються. Це досить цікаво. Це така гонка, знаєте, що скільки б нам не було років, ми будемо приїжджати. Адже є учасники, яким понад 80 років. Ми хочемо продовжити цю традицію стільки, скільки зможемо сидіти на велосипеді", — каже учасниця змагань Наталія Радушинська.
За тиждень до велогонки Тетяна Нестерчук травмувала руку. Через це, каже жінка, тренувань було не так багато. Однак навіть відсутність активного навантаження не завадила Тетяні привезти срібло.
"Натхнення і стимул їхати є завжди, — каже Тетяна Нестерчук. — Це моє хобі, це моє життя, це мій рух. Це хобі надихає мене ще з дитинства. З 13 років я почала займатися, але потім була велика перерва. Після закінчення університету я знову почала займатися".
У цьому році Юрій Янчиков привіз з велогонки бронзову медаль.
"Тренувався вечорами, а вночі приїздив додому, з фонарями, з відбивачами, — розповідає Юрій Янчиков. — Я розумів, що мені непросто буде їхати, якщо я буду нетренерований. Завдяки нашій тренерській команді і нашим спортсменам ми всі разом готувалися. Дуже приємно було себе відчути не велосипедистом, а велогонщиком. Я зрозумів, що вмію тримати швидкість і підйоми. Максимальна швидкість була 65 кілометрів за годину. Це ми так розганялися. Це хобі, але якщо це виходить, то хочеться ще бути у спорті, хочеться ще бути активним, оптимістом".
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
