2 вересня Лисичанськ Луганської області відзначає 313 річницю. Місто понад рік в російській окупації. 3 липня 2022 року ЗСУ відійшли з міста. ЗСУ вдалося вийти з Лисичанська без втрат. Захисники відійшли на більш укріплені позиції.
До повномасштабного вторгнення у місті проживали понад 100 тисяч людей, за даними МВА.
Лисичанськ заснували у 1710 році, населений пункт розташований у західній частині Луганщини, на правому березі ріки Сіверський Донець. Місто знаходиться на північних відрогах Донецького кряжа, а рельєф складається, як із пагорбів і височин, так і злощин, балок і долин. По території міста протікає 2 ріки:
- Сіверський Донець (довжина в межах міста – 26,5 км) та
- Верхня Біленька – довжина в межах міста – 7,0 км.
Герб міста має щит, обрамлений чорною стрічкою, у верхній частині стрічки написано назву міста українською мовою. Щит забарвлений в рівних вертикальних пропорціях кольорами прапора міста із зображенням на середній смузі лисиці золотистого кольору і кам'яного вугілля.
Прапор міста являє собою прямокутне полотнище, яке складається з трьох за шириною горизонтальних смуг:
- верхня – малинового кольору, що становить половину прапора, символізує колір козацького війська;
- середня – темно-синього кольору, символізує синє небо та води Дінця;
- нижня – жовтого кольору, символізує жовті поля спілої пшениці та сонце над головою.
Лисичанська МВА оприлюднила відео привітання з днем міста, де місцеві жителі розповіли про те, як запам'яталось рідне місто.
Містянин Віталій Куликовський каже, що дуже сумує за Сіверським Дінцем.
Освітянка та жителька міста Вікторія Щеглакова розповіла, що запам'ятала місто красивим та мальовничим.
"Коли я йшла на роботу пагорбами, відкривався гарний краєвид", — ділиться спогадами Вікторія.
Військовий Олександр Чельник зазначає, що йому запам'ятались місцеві ставки та гарна рибалка на Сіверському Дінці.
А ось лисичанський підприємець Костянтин Жалдаков зазначив, що він та його команда планують повернутись до міста та відбудовувати його та всю область.
Цьогоріч журналісти Суспільного Донбас зробили сюжет до роковин від дня окупації Лисичанська.
24-річний волонтер Владислав Гуртовий перебував в Лисичанську з перших днів повномасштабного вторгнення. Чоловік поділився своїми спогадами про ті дні.
Окупація Лисичанська у 2014 році
Минуло дев'ять років після окупації та звільнення Лисичанська від російських окупантів. У березні 2014 року в місті був проросійський мітинг, де російські куратори закликали місцевих до відокремлення від України. 8 травня російські окупанти припинили мовлення українських каналів, встановили блок пости у місті, а 11 травня провели незаконний референдум.
Російські бойовики незаконного збройного формування, яке очолював Мозговий, облаштували свій штаб у будівлі склозаводу "Пролетарій". В липні почали загострюватись бойові дії між російськими окупантами та українськими військовими.
18 липня обстріляли нафтопереробний завод, який горів близько двох тижнів. Тоді, обстрілами було знищено багатоповерхівку в одному з житлових кварталів.
Вночі 22 липня розпочалась операція зі звільнення Лисичанська. Українська армія заходила в місто з двох сторін та билась за населений пункт дві доби. Під час звільнення міста загинув генерал-майор Олександр Радієвський, полковник Павло Сніцар та солдат Ігор Коцяр. Російські окупанти втекли до Алчевська. Вже ввечері 24 липня 2014 року над Лисичанськом підняли український прапор.
Журналісти Суспільного у 2017 році створили фільм про Олександра Радівського: "Радієвський. І мертвим, і живим".
У 2019 році наші журналісти робили спецпроєкт "Повернути Донбас", де містяни та військові розповідають про перше звільнення Лисичанська.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
