"Брати Гадюкіни" — легендарний український гурт, заснований 1988 року у Львові. У серпні 2023 року в рамках благодійного туру на підтримку нового альбому музиканти завітали з концертом в Житомир та поспілкувалися з журналісткою Суспільного Оленою Ваховською.
Розкажіть, чи бували раніше з концертами в Житомирі і чи взагалі відвідували це місто, яке у вас про нього враження?
Ігор Мельничук: Ми якраз йшли сюди і згадували, ми точно були, але ми не могли пригадати, коли ми тут були. І з того, що ми пригадали, у нас колись був тур з "Червоною рутою", такий був, фестивалі, і тут був "зелений концерт". "Зелений концерт" — це останній концерт в турі, і там завжди всякі приколи роблять... Насипають на барабани муку, щоб там барабанщик…
Павло Крахмальов: Неподобство всяке, так.
Ігор Мельничук: Я пам'ятаю, що вийшла Жанна Боднарук, а ми вийшли їй підспівувати, вона аж збилась бідна – не очікувала… А ще там Міша, по-моєму, взяв трамбон, почав дути просто якусь ноту, як слон.
Коротше, Жанна збилася, а "Кому вниз" ще на якомусь візку поставили Леніна…
Михайло Лундін: Бюст Леніна, да.
Ігор Мельничук: … і возили там, ще, по моєму,хтось копнув того Леніна — а люди бідні, вони ж не знали…
Павло Крахмальов: Ну, жах, короче, жах.
Ігор Мельничук: Ні, то не жах, вони просто думали, що це за такий формат. Так що ми згадали, по сходам йшли якраз.
А про саме місто?
Ігор Мельничук: Ви знаєте, ми часто буваємо, проїжджаємо, і ми майже нічого не бачимо. Там готель, концерт, і їдемо. Але сьогодні ми відмітили, що дуже таке тепле енергетично. Бо, знаєте, ми такі як риби, плаваємо за енергіями. І тут дуже гарні енергії, в Житомирі, правда. Це не те, що є там компліменти.
Павло Крахмальов: Я думаю, що на сьогоднішньому концерті, ввечері, ми тієїенергетики додамо.
От про сьогоднішній концерт, власне. Ви будете грати пісні із нового альбому. Розкажіть трошки про них, коли і як почалася робота над ними, які вони є.
Ігор Мельничук:
Альбом ми десь почали більше, як пів року назад. Ми вирішили зробити половину пісень загальновідомих українських, це там "Лента за лентою", "Бий барабан"… А половина – це будуть наші авторські пісні, які написані практично з початком повномасштабної війни з Росією — такий буде мікс. Коли ми його доробимо, я сподіваюсь, за місяць-два він буде готовий.
А що про ці пісні можете розповісти? От які вони є, саме ті, які писалися під час повномасштабної війни?
Ігор Мельничук: Сьогодні ми будемо виконувати пісню "Україна мати". Ми не писали спеціально кон'юктурно її до цих подій з пам’ятником, ми почали раніше цю пісню. Але взагалі, це пісня не про якийсь символ перемоги, а про всіх жінок, які в Україні живуть чи які виїхали, які волонтерять… Це наші бабусі, мами, сестри, доньки — усі українські жінки, скажімо так.
Павло Крахмальов: Які тримають небо над Україною.
Ігор Мельничук: Так, на яких тримається небо, тому що чоловіки без жінок нічого не варті. І на тим більше наші славні вояки, які так само мають свої родини, і в великий мірі заради них вони і воюють. Таке щось.
Павло Крахмальов: А я, до речі, хотів би додати про альбом, як він розпочався. Справа в тому, що ми вирішили виконувати ці пісні, про які сказав Ігор, трошки інакшим, навіть рок-н-рольним способом. Бо вони, погодьтеся, то традиційні такі, улюблені пісні…
Повстанські.
Так-так. І вони досить пафосно постійно звучали. Ми вирішили, що їх писали і виконували звичайні люди, звичайні вояки, і ми просто підійшли до того трошки легше, по рок-н-рольному. І вони досить цікаво звучать. І ще цікавий факт той, що ми їх писали, так би мовити, в антейк. Тобто всі разом, відразу. Ну, студійна творчість, ви знаєте, можна там по інструменту писати… Ми робили це разом,щоб зберегти дух того. І що цікаво, що це був якраз блекаут. І ми от писали і думали: вистачить світла на дубль чи ні? І, знаєте, та енергія і той стан, в якому ти пишеш оці пісні... Тобто це реальний стан війни, немає електрики, вистачить світла чи не вистачить, хтось помилиться, не помилиться… І оту енергію хочемо при зведенні зберегти.
Ви вже виконуєте ці пісні на концертах у різних містах. І виконуєте їх трошки по своєму. Розкажіть, як реагують люди на такий формат?
Михайло Лундін: Люди реагують дуже суперово, всім подобається. Я думаю, що ви сьогодні будете на концерті і послухаєте їх.
Павло Крахмальов: Приємно, що останнім часом приходить надпотужніша молодь наша. В них сяють очі, вони всі посміхаються з першого звуку і сприймають ці пісні, і це дуже важливо. Тобто вони живуть сьогодні і ці пісні звучать актуально сьогодні.
Тобто молодь все-таки знає тексти українських повстанських пісень?
Павло Крахмальов: Так, безумовно. Всі з першої ноти співають, з першого слова.
Я читала ваші інтерв'ю, коли готувалася до нашого з вами інтерв'ю, і ви згадували в одному із них, що сучасні пісні, вони такі, трохи сумні і нудні. Хотілося б ви поговорити про це.
Ігор Мельничук: Ні, ні, ні…
Павло Крахмальов: То хто сказав таке?
Ігор Мельничук: Ні, ну знаєте, взагалі давно вже тенденція світова пішла, що стали більш такі середні темпи, більш мінорна музика — в світі взагалі. Це не говорить, що це погано… Але ми починали з музики, де було трошки більше мажорних, якихось настроїв.. Ми любимо «чорну» американську музику, і там, не дивлячись на те, що то блюз, він дуже часто є в мажорі. Там немає таких настроїв, що все пропало. І, напевно, ми мали це на увазі ту світову тенденцію. Ну, але чесно скажу — це не наш шлях. Але молоді роблять прекрасно це, наші українські молоді. В мінорі, в більш повільних треках. Звичайно, інколи буває перебор з нудьгою… Так само як і те, що війна — це не значить, що треба... Знаєте, є дві грані: або це такий пафос, гей-гей там, вперед, або "все пропало". І для нас це такий "тонкий лід", щоб не впадати ні в пафос, ні в якісь такі вже… Зрозуміло, що трагедії бувають, гинуть люди, і тут ти сильно не похихікаєш, навіть не посміхнешся.
А на думку кожного з вас, якою має бути сучасна українська музика, взагалі українська музика зараз?
Ігор Мельничук: Вона і є в нас прекрасна, чесно. А якою вона має бути? По перше, ми старше покоління. То колись в совєцькі часи казали, що треба грати танго, наприклад — тому що так треба. А так — кожне молоде покоління приходить і навпаки каже, ні, ота музика, що була до мене, це не те. Розумієте? Тому що, наприклад, прийшли «Бітлз», а до них грали твіст чи там ще щось, а "Бітлз" сказали — ні, то не наше. Ну, я умовно кажу, тобто кожне покоління так робить. І що ж, ми будемо молодим говорити, що їм грати? Твіст?
Михайло Лундін: Я вам скажу про те, яка повинна бути українська музика. Одним словом — правдива.Чесна й правдива.
Павло Крахмальов: Ну, так-так.
Ігор Мельничук: То розумна людина, а я такий дурнуватий, багатоговорю. Тому і наші молоді, вони є дуже... Більша частина дуже правдиві, я чую. І то, що вони роблять, є речі, від яких просто мурашки по шкірі. Я не буду називати, тому що когось можу забути.
Павло Крахмальов: А стиль, і ладовість, і альтерації, то вже, знаєте, на смак кожного, хто розповідає свою правдиву історію.
Якщо говорити про концерти, чи пам'ятаєте перший ваш концерт, який ви зіграли після початку повномштабного вторгнення? Розкажіть про нього.
Михайло Лундін: Так. Я пам'ятаю, де у нас був перший концерт…
Павло Крахмальов: Спочатку у Львові, а потім у Чернівцях. Я б два концерти сприймав, як перші.
Ігор Мельничук: Чернівці фантастичні були, ну і Львів.
Павло Крахмальов: Ми довгий час, розумієте, чисто суб'єктивно, внутрішньо, ми не знали як почати грати. Бо стан такий дуже складний і… Ми думали, що наші пісні, "Наркомани" і все таке — не на часі. І ота найжахливіша фраза "не на часі", вона, в принципі, зіграла такий і поштовх, для того, щоб ми щось робили. Бо ми тоді у Львові чули ту фразу "не на часі".
Під час концерту, маєте на увазі?
Павло Крахмальов: Ні, ні, ні, не на часі щось робити таке в культурному плані, бо хотілося ж рух якийсь, щоб був…
Ігор Мельничук: Ми, коротше, дали один концерт, другий, почали одразу збирати гроші на ЗСУ. А ще — побачили, що люди в цьому стресі, їмінколи треба як пружині розжиматися. Тому що ти не можна увесь час ходити і думати, що зараз прилетить ракета. І ми інколи, як психотерапевти, стараємося людям трошки допомогти.
Більше дивіться у відеоверсії інтерв’ю.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
