Сотні пошкоджених будинків – такий результат нічної атаки Росії на Хмельниччину, який вона здійснила 19 серпня. Жителі двох громад Хмельницького району відходять від пережитого та оглядають свої будинки й подвір'я, оцінюючи збитки.
Вісімдесятирічна Олена Панасюк вдома показує Суспільному вікна з вибитими шибками та ліжко, на якому вона спала тієї ночі, коли Росія атакувала "шахедами" Хмельниччину. Жінка розповіла — прокинулася від того, що усе в хаті дрижало.
"Я ще не отямилася, а знадвору як бахне. І на мене полетіло вікно з рамою, скло посипалося. Добре, що не на обличчя, а на ноги. Я була вкрита одіялом, то не порізалася. А потім — світло так стало знадвору, ніби пожежа. Думаю, ну все, капець мені. Але чую, сусідка йде до мене з ліхтариком. Запитала, чи в мене все добре, сказала, аби сиділа в хаті. То я вже тільки під ранок потихеньку вийшла на двір – взулася в калоші, аби не порізатися, бо тут повно скла було, усі шибки повилітали, — і пішла дивитися", — розповідає старенька.
Її будинок майже увесь без вікон, пошкоджені двері. На допомогу жінці приїхала донька, будуть затуляти віконні пройми бодай якимись дерев'яними дошками на перший час.
Віталія Каркола вранці приїхала до батьків, які проживають в одному із сіл Деражнянської громади. Каже, тут вона з чоловіком та дітьми мала ночувати напередодні російської атаки.
"Отут спальня, тут мій батько спить. Ласка Божа, що це вікно, яке впало, його не зачепило. А ось тут чоловік з сином спить, на цьому ліжку я з донечкою, — показує жінка, де вони зазвичай сплять, коли приїжджають до батьків. — Дякувати Богу, не знаю, чи ангел-охоронець нас відвів, але ми учора в останню хвилину передумали сюди їхати. Кажу до чоловіка: "Мабуть, ми не поїдемо, все одно свято, такої аж роботи не буде, то поїдемо зранку відразу вже святкувати". А вони, бачте, свято нам зробили", — говорить жінка.
Уникнути її родина, каже Віталія, змогла вибитого скла, що сипалось просто в кімнату з вікон та міжкімнатних дверей. Сьогодні вони з чоловіком затулятимуть вибиті вікна.
"Скло ми не привезли, привезли ДСП. Будемо ним вікна забивати. І так вони поки стоятимуть, доки не знайдемо скла, щоб засклити вибиті вікна", — говорить Віталія Каркола.
Повилітали від вибухової хвилі усі вікна, знесло дах в кількох місцях і в будинку сина Любові Куржій.
"Це хата сина, але слава Бгу, що він цієї ночі в ній не ночував, бо може б уже його і не застала в живих. Він вчора був у справах в Хмельницькому, то й там залишився. Зараз десь приїде, о будемо щось робити, бо я сама не знаю навіть за що братися. Я сама родом з Чернігівщини. Нещодавно їздила туди, маму хоронила. Такого страхіття там надивилася, як там все розбите. Коли назад приїхала, казала: "Люди, ми ще тут живемо, в нас нічого страшного немає, ми ще не знаємо, як то жити, коли хати руйнуються". А воно на тобі – і в нас вже біда", — плаче жінка.
В приміщенні сільського будинку культури місцеві прибирають скло та штукатурку. Руйнування – по всій вулиці, де розташовані будівля старостату, бібліотека, дитячий садок.
Голова Деражнянської громади Андрій Ковпак говорить: наразі в п’ятьох селах, що постраждали від атаки російських військ, обстежують наслідки руйнувань.
"Збираємо інформацію, скільки нам чого потрібно. Маємо власні резерви, є ще підтримка від обласної адміністрації. Маємо трохи будівельних матеріалів, то ми вже можемо брати шифер, дошки, підключили наші комунальні підприємства, які дошок нарізали. Будемо роздавати будівельні матеріали жителям громади безкоштовно", — говорить голова громади.
Як зазначав раніше перший заступник начальника Хмельницької ОВА Сергія Тюріна, після обстеження наслідків руйнувань, кошти на відновлення візьмуть з обласного бюджету, також планують залучати українські та міжнародні благодійні фонди.
Слідкуйте за новинами Суспільного Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram та Facebook.
