Євгеній Лобасенко - громадянин Білорусі. Виходить на акції підтримки у Харкові.
"Мама писала повідомлення, можна лише СМС писати: "Дякую за підтримку Харкову, дякую тобі". Я дорослий хлопець. Мені 33 роки. А я стою і плачу від цього. Вибачте", - ділиться чоловік.
"Десь мені, звісно, хотілося б бути там, бути частиною цього, вийти на вулицю. Не бити, не громити. Перші дві ночі я майже не спав, стежив за тим, що відбуважться. Боявся, що станеться щось незворотнє: розстріл мирних людей", - каже чоловік.
Євгеній не мав зв'язку з рідними три доби. Пізніше батьки змогли вийти на зв'язок. За подіями у Білорусі Євгеній стежить через Telegram-канали. За його словами, так практично щохвилини з'являються текстові повідомлення чи відео.
"Одне із гасел, які кричать там — "Йди!". Хочеться, щоб він все ж пішов, а краще втік", - каже білорус.
