Завершити ремонт в Олексіївському ліцеї (Первомайський район) до 1 вересня намагаються бригади будівельників, адміністрація школи планує почати новий навчальний рік в оновленій будівлі. Чи встигнуть до важливої дати, скільки тривали ремонтні роботи та скільки їх чекали — матеріал Суспільного із циклу "В очікуванні червоної стрічки: довгобуд як неминучість".
Роботи в Олексіївському ліцеї почалися в листопаді 2017 року, зі спортивного майданчика в дворі школи. Коли будівельні бригади "зайшли" в середину навчальних корпусів школи, у 2018 році, — уроки довелося проводити у гримерці та шкільній актовій залі, під супровід звуків ремонту.
До першого вересня 2020 року діти підуть вже у повністю оновлений ліцей, який з однієї будівлі розширився до, фактично, трьох, і помолодшав. Будівля 1936 року народження.
Олексіївський ліцей – один із трьох опорних закладів освіти Первомайського району. Тут вчиться 141 учень. Один з корпусів школи, навчально-адміністративний, збудований у 1936 році.
Наприкінці 2018 року тут вирішили зробити капітальний ремонт. Порахували — вийшов 21 мільйон гривень, розповідає начальниця відділу освіти, молоді та спорту Первомайської РДА Людмила Кирко. У 2019 отримали фінансування.
"Роботи йшли за графіком: була замінена покрівля, спортивна зала відповідає найсучаснішим вимогам, зробили зовнішні роботи з утепленням", — перераховує Кирко.
Читайте також: "Обласний центр онкології: покинутий будмайданчик"
Але за рік робіт зрозуміли, що не врахували, зокрема, потреб учнів з інвалідністю:
"Зробити внутрішні ліфти, щоб мати змогу піднятися до всіх кабінетів, обов'язкова наявність автоматичної пожежної сигналізації... Підлога була зношена навіть не на 70 відсотків, а на 100 — необхідна була заміна повністю підлоги, десь — стелі".
Коли проєкт перерахували, вийшло 39,9 млн замість початкових 21: здорожчання майже удвічі.
"Почали роботи на другому поверсі. Демонтували підлогу, набираємо каркаси. Ще місяць-півтора максимум, не хочу загадувати наперед. До 1 вересня намагаємось встигнути", – не відриваючись від роботи, розповідає виконроб Микола Саєнко.
Директорка ліцею Лариса Симеруніна навчання "під акомпанемент" молотків та перфоратів згадує як некомфортне, але прийнятне:
"Навчальний процес йшов за планом. Нас нікуди не возили, у дві зміни не працювали. Дітей розмістили в актовій залі, у гримерці. Ніхто не скаржився, ми витримали цей процес, гуділи й інструменти, стук, грюкіт, але ми все пережили", – каже Симеруніна.
В'ячеслав Покійний, нині вчитель фізкультури сільського ліцею, та Людмила Захар'єва, заступниця директора з виховної роботи, свого часу навчалися у цій школі:
"Те, що нас оточує — нас і надихає. І сірі облуплені стіни налаштовують на щось таке, знаєте, розслаблене. А якщо ти заходиш до сучасного класу сучасної будівлі, яка ще й оснащена інтерактивними засобами — а вони у нас теж вже є — то, звісно, це дітей надихає, і вони хочуть якось краще опановувати знання", — захоплено розповідає Захар'єва.
Віртуально пройтися коридорами сільського ліцею можна разом з програмою "Відкритий доступ" в етері "Українського радіо Харків".
Читайте також: "В очікуванні червоної стрічки: довгобуд як неминучість"
Авторка: Оксана Білецька
