Лікар-окуліст Володимир Шокало жив у Барвінковому, місті неподалік Ізюма на Харківщині, й коли почалися бої, був змушений виїхати до Близнюківської громади. Хвора дружина не витримала евакуації та померла. У Близнюках чоловік влаштувався на роботу, купив будинок та почав здійснювати мрію життя — навчатися бальних танців.
Володимир Шокало 30 років прожив у Барвінковому, але торік був змушений тікати з-під обстрілів: за сусідній Ізюм точилися бої, лінія фронту пройшла через його місто. В евакуації Володимир втратив дружину — попередні 10 років жінка тяжко хворіла.
"Це було захворювання центральної нервової системи. Вона у мене також медик — акушер-гінеколог. Вона була відчайдушною, віддавала усю себе професії. І ті 20 років, які вона пропрацювала, з пологового майже не виходила. Постійно приймала роди, це постійні стреси. Тим паче район віддалений, допомоги не дочекаєшся, багато критичних станів, коли треба було самостійно рішення приймати", — згадує свою дружину Володимир.
Попри те, що жінка була лежача, донька наполягала на евакуації обидвох. Подружжя виїжджало окремо: жінку з лікарні евакуювали спершу до Харкова, потім — до Дніпра, чоловік виїхав на захід країни, звідки він родом.
"Коли виїжджали, вона була вже у тому стані була, що не розмовляла. Донька до війни виїхала до Америки на навчання і була категорично налаштована, щоб ми пройшли евакуацію. Вона казала: "Я розумію, але я буду наполягати. Я буду впевнена на тому, що я хоча б врятую тебе", — говорить Володимир.
Через деякий час після евакуації на захід країни Володимиру зателефонували колеги з Барівнкового, котрі переїхали до Близнюків...
Як через танці, роботу без вихідних та поезію відновлюється Володимир Шокало після втрати дому та дружини — дивіться у репортажі Суспільне Харків.
