У Сумах діє спілка родин загиблих захисників. Її організували матері військовослужбовців, загиблих на російсько-українській війні. Члени спілки вважають, що об’єднання допоможе людям, які втратили близьких, пережити втрату, а також отримати інформацію про допомогу і підтримку, на яку вони мають право.
"Коли це сталося у 2019 році, мені дуже було тяжко, бо я одна була, одна-однісінька. Ми осталися з чоловіком одні. А є такі сім'ї, де позоставалися матері самі. Ми живемо тим життям, яке було поки діти в нас були живі, до 19 року, я живу тією порою", — ділиться мати Євгена Коростельова Надія.
Євген Коростельов був професійним військовим, закінчив Сумський інститут ракетних військ та артилерії. "Був в ОБСЄ. Дуже знав добре англійську мову, служив у Косово, там отримав звання підполковника", — згадує мати загиблого.
На російсько-українській війні воював з 2014, мав поранення. Загинув у листопаді 2019 на Донеччині. В нього залишилося двоє дітей. Його дружина теж військовослужбовиця, зараз на фронті, розповіла пані Надія. Жінка впевнена: рідним загиблих захисників треба об’єднуватися, аби не лишатися на самоті зі своїм горем
"Нам треба спілкуватися з такими самими людьми, які втратили дітей. Такі люди, які не втратили дітей і не було в них такого великого горя, вони нас не можуть зрозуміти", — розповіла пані Надія.
Юрій Завальний теж втратив сина на російсько-українській війні. Ігор Завальний загинув поблизу села Щастя на Луганщині 3 вересня 2014 року. "Хоча мав усього 21 рік і була вагітна дружина, але не вагаючись пішов з перших днів боронити свою державу. Тоді їх загинуло 17 чоловік3-го вересня 2014 року в селі Побєда російські бойовики обстріляли з реактивних установок "Смерч" з касетними снарядами зі сторони Щастя українських військових. Нині там біля храму Святого архангела Михаїла споруджено пам'ятний меморіал загиблим в російсько-українській війні.. Там їх накрили "смерчами".
Тепер, каже чоловік, головна мета – зберегти пам'ять про тих, хто віддав життя за Україну: "Головне, щоб не забували про наших дітей. Щоб не забувала держава, щоб не забувало суспільство, щоб не забувала молодь, що були такі хлопці, завдяки яким вони зараз можуть спокійно ходити, спокійно жити, творити. Наші теж хлопці мали багато планів на життя: працювати, будувати, творити, ростити дітей".
У 2020 році Суспільне зняло фільм про історію військовослужбовців 27-ї артбригади, які загинули на Луганщині 3 вересня 2014 року.
Чоловік розповідає: беруть участь у всіх поминальних заходах, про які дізнаються. Нещодавно були на Тернопільщині, де відбулася Всеукраїнська проща для родин загиблих захисників. Там була і мама військового Максима Савченка. Заступник командира мінометної батареї, інструктор парашутно-десантних військ, Максим Савченко загинув 19 липня 2014 року під Лисичанськом. Йому було 25.
"Коли почали читати імена, в небі з'явилися журавлі, велика зграя журавлів, які покружляли на над нами три кола і полетіли. Уявляєте, який біль передається від батьків, що навіть птиці дали знать. Ми втратили найдорожче. Це наш біль до кінця наших днів. Є люди, які щойно втратили своїх рідних, і вони не знають, куди звернутися. А хто, як не батьки, можуть, розділити і зрозуміти людей, які так же втратили, як і ми, діток", — ділиться Марина Савченко.
Марина Савченко розповідає: спочатку не знали, куди звертатися по допомогу чи підтримку, але тепер мають досвід, яким готові поділитися. У 2020 році мами загиблих захисників створили "Спілку сімей загиблих Сумської області та м. Суми". Її мета – допомогти людям, які потребують підтримки, допомоги або інформації після загибелі рідних. Одна із засновників спілки – Валентина Ніколаєнко, яка втратила на війні єдину дитину. Микола Ніколаєнко пішов воювати рівно 9 років тому, 14 серпня 2014 року, загинув у бою за Донецький аеропорт на початку 2015. Йому був 21 рік. Валентина Євгенівна збирає все, що стосується пам'яті сина, та зберігає всю інформацію, яку може знайти про підтримку родин загиблих.
"Коли загинув син, життя вдарило дуже. Ні про яку спілку ніхто не думав, жити не хотілося. Ну а потім бог дає життя. Ще до створення спілки спілкуючись із родинами України, ми відчули, що треба створювати спілку", — розповіла жінка.
Як розповіла Валентина Ніколаєнко, спілка опікується тим, щоб рідні загиблих захисників із Сумщини не залишалися осторонь пам’ятних заходів. Зокрема, сприяла врученню рідним відзнак за воїнів, організовує роз’яснювальні зустрічі, а також свята для дітей загиблих. Саме спілка організувала і поїздку на Тернопільщину, де зібралися 1300 учасників з усієї України. Валентина Євгенівна каже, що співпрацюють з офіційними установами, які надають матеріальну підтримку для організації подібних заходів. Контакти спілки можна дізнатися в управліннях соцзахисту Сум і області, а також у Центрі учасників бойових дій.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
