На початку війни, у 2014 році, Сергій Варакін на позивний "Смайл" був волонтером. Зараз він — командир роти снайперів в 58 окремій механізованій бригаді імені гетьмана Івана Виговського. Про бої на Київщині та Луганщині, роботу підрозділу та про те, скільки цілей знищив один з його снайперів — Сергій розповів Суспільному.
До 2014 року Сергій Варакін був підприємцем. Коли почалася війна став з друзями возити військовим на схід ліки, продукти, техніку. Потім, каже, зрозумів, що цього не достатньо і приєднався спочатку до партизанських загонів, а потім до ЗСУ. Нині він — командир взводу снайперів.
Підрозділ "Смайла" з 2019 року не виходив на ротацію. До великої війни він знаходився у Донецькій області.
Про повномасштабне вторгнення
"Я прокидаюся, бачу пропущені дзвінки від командира бригади. "Сєрий, давай бігом. Всі в бій". Кажу: "Що таке?" — "Почалося, війна". Говорю: "Ми ж і так на війні". Він: "Та ні, повномасштабка".
Перші бої снайпери вели на Київщині.
"6 березня 2022-го нас відправили під Київ. Ми з 72-ю бригадою виконували завдання по обороні села Мощун. Не давали противнику перейти річку Ірпінь. Неможливо пригадати якусь одну історію. Мабуть, найперша — хлопчики йдуть собі й кажуть: "О, вертушка". А вона розвертається і починає усіх валити. Це перший раз, коли попали в таке пекло, покидали зброю, бігали по лісі. А вертоліт летить за тобою і палить все НУРСами (некерована авіаційна ракета — ред). А потім — артилерія, авіація. Це страшна річ коли на квадратний метр прилітає двадцять снарядів 152 калібру. Або коли з одного місця ворог вистрілює по тобі 61 пакет "Градів". Таких історій у кожного бійця сотні, тисячі".
Після звільнення Київщини рота Варакіна перемістилася на Луганщину.
"Коли приїхали у Попасну, зрозумів, що з 2014 року ми нічого не бачили. Ми ще не були на війні. Тому що там розпочався жах. Ворог плотно гатив по місту. Було дуже страшно. У тебе було два вибори — або нормально заїхати в місто, або нормально виїхати. Треба було вибирати щось одне. Бо однозначно щось з тобою трапиться. Або машині кінець, або хтось поранений. Дві дороги заїзду на Попасну були жахливі".
Бої за Попасну тривали до травня 2022-го. Відтоді росіяни вже вдруге з 2014 року окупували місто. Після Попасної снайпери працювали у Сєвєродонецьку, Рубіжному, Лисичанську, Білогорівці. Далі — Донецький напрямок та Херсон — до звільнення міста.
Про підрозділ
"До мене в підрозділ можна потрапити за трьома критеріями. Перше: ніхто не вживає алкоголю. Друге: чи будеш ти воювати, якщо тобі не будуть платити? За час, що ми воюємо у нас завжди десь 60-70% від зарплат йде на війну. Хлопці купують зброю, бо розуміють, що там-то потрібна ось така гвинтівка, а, наприклад, для посадки біля Кремінної — ось така. Маленька, легенька, акуратна, безшумна.
Третій критерій — в нашому підрозділі ідеальна дисципліна, але ми вчимося служити в ЗСУ не використовуючи військовий статут. Бо багато всього там — пережитки совдепії. Добре, що головнокомандувач Валерій Залужний наголошує, що треба викорінювати "совок" з армії. А ми на своєму маленькому місці намагаємося це робити постійно".
Більшість бійців у підрозділі Варакіна — чоловіки, але також в ньому служать й дві жінки.
"Я ні з однією жінкою стільки не прожив, скільки з дівчатами, які в мене у підрозділі. Ми разом з 2016 року. Завжди кажу: у нас не підрозділ, а сім'я. Її треба оберігати, опікати".
"Снайпери — це все. Розвідники, сапери, мінери, артилеристи, корегувальники, штурмовики. Як показали бої під Кремінною, нам доводилось підлазити впритул до окопів, щоб хоча б побачити ворога. Настільки була густа місцина. Зараз ми — багатофункціональний підрозділ. У нас з'явилися міномети, ударні дрони-камікадзе, БПЛА, "Стугни", "Корсари", кулемети. Керівництво нас почуло і зрозуміло, що так це може бути набагато ефективніше".
Про роботу командира
"Як менеджер я забезпечую підрозділ усім необхідним. А Василь — один з наших снайперів, розробляє операції — розвідка, збір даних, спілкування з місцевими. Усе дізнаємося. Прораховуємо. На планшетах, картах шукаємо нормальні відстані звідки можна працювати. Після цього розповідаємо командирові, як ми можемо виконати завдання — ефективно і щоб зберегти життя наших спеців".
"Наш Василь за час повномасштабного вторгнення знищив 441 ворога, а у нас ні однієї втрати. Якби не він, мабуть, більшість мого підрозділу вже б давно загинули. Поранення бувають, але завдяки Василю, який планує операції, все вдається. Була у нас операція біля Бахмута. По Васі почав працювати танк. Він лежав на п’ятому поверсі. Танк стріляє в четвертий. Вася перебігає в протилежну сторону і снаряд прилітає саме туди, де він лежав. Він дуже фартовий".
"Найважче для мене, як командира — коли бачиш, що твоїх побратимів накривають, але нічого не можеш зробити. Тільки дивишся на це з квадрокоптера. Це найстрашніше. Ми багато бачили з квадрокоптерів, як гинули побратими".
Рота снайперів Сергія Варакіна нині на відновленні. Після відпочинку військові повернуться на передову.
