Благодійний проєкт “Зайчик-Перемагайчик” для дітей захисників реалізовує у Вінниці дочка загиблого оборонця — 20-річна Валерія Багулова. Проєкт — ініціатива українки Еліни Брухацької, яка живе в Греції близько 50 років, а з початком повномасштабної війни допомагає дітям. Еліна за допомогою волонтерів відшуковує адреси дітей добровольців, поранених військових, полонених, загиблих, збирає донати і донатить сама на подарунки для них.
Валерія — відповідальна за пакунки від "Зайчика-Перемагайчика": закуповує складові, пакує та надсилає. Дівчина — майбутній психолог.
Розповідає, пакунок "від зайчика" її молодший брат Матвій отримував двічі.
“Вперше дізналися про “Зайчика”, коли мій брат отримав посилочку. Такі емоції щирі були у нього. Там нічого такого не було, чого б він раніше не куштував, але він повірив, що є зайчик, який воює з татом і його захищає. Підбіг, каже: “Мамо, у нас тато не сам. Є зайчик, який йому допомагає”. Я зрозуміла, що це крутий проєкт і дійсно важливий. Другу посилку він отримав, коли тато загинув. Матвійчик підбіг і запитав: “А що, росіяни вбивають зайчиків теж? Не лише людей?”, — розповідає Валерія Багулова.
Тато Валерії і Матвія — Сергій Багулов був нацгвардійцем. Дівчина розповідає: він випроторював росіян з рідної землі ще з 2014-го. Загинув 22 жовтня 2022. Після смерті батька, каже, стала теж надсилати дітям оборонців гостинці.
"Зайчик-Перемагайчик" — не вигадка. Це реальна історія добровольця, який на фронті, коли вщухали бої, телефонував сину, розповідав казку про зайчика. І щоразу обіцяв надіслати гостинець від нього, нібито від його побратима. В якості гостинців були смаколики з власного сухпайка, на коробці оборонець малював зайчика. Цю історію висвітлила письменниця з Тернополя Любов Бурак. Українка Еліна Брухацька, яка пів століття живе у Греції, її прочитала і вирішила втілити цю історію в проєкт "Зайчик-Перемагайчик".
“Я запропонувала проєкт, де зайчик приносив би радість дітям, якомога більшій кількості. Але треба було знайти людину, яка б практичну частину взяла на себе: закупівля, пакування, пересилання. Це не просто емоційний проєкт. Дитина попри війну — дитина.
Це може допомогти не лише зараз відчути маленьке казкове свято, але потім,після війни, впоратися зі своїми спогадами про війну. У мене українське серце. Дідусь і бабуся виховували мене за принципом “чужих дітей не буває”, за що я їм і дякую. А як підкреслює Любов Бурак — чужих дітей не буває, особливо, на війні”, — розповідає Еліна Брухацька.
“Недарма з у нашого “Зайчика” позивний “Перемагайчик”. Це як надія для дітей, що потрібно вірити у перемогу. Перемога буде обов’язково!”, — каже Валерія Багулова.
Пакунки від "Зайчика-Перемагайчика" отримали майже 600 дітей із різних регіонів України, каже Валерія. Серед них і ті, хто на війні втратили і маму, і тата.
