Залізничний вокзал у Чернігові існує з кінця XIX століття. Його відкриття стало поштовхом до розвитку економіки і нових можливостей. Та разом з цим він пережив не одну війну та відбудову. Він бачив: евакуації людей, доставки вантажів, розлуки і зустрічі.
Суспільне вирішило дослідити історію чернігівського вокзалу. Чому побудували вокзал саме у Чернігові? Чи завжди він був на тому місці, до якого ми звикли? Яке значення мав для розвитку міста? Хто його будував, та яких руйнувань він зазнавав під час війн? Як пережив декомунізацію та повномасштабне російське вторгнення? Звідки там взялися барельєф та люстра? Докладніше про це у матеріалі Ксенії Рекун.
Першопочатки залізниці на Чернігівщині
За словами історика Максима Блакитного, залізничну сторінку на Чернігівщині відкрило будівництво вокзалу у Ніжині. Його побудували у 1889 році.
"А саме першопочатки вокзалу Чернігівської залізничної станції – це околиця села Количівка, лівий берег Десни, де був колишній старий залізничний вокзал. Зараз там проживають люди".
За словами історика Олександра Бондаря, той перший вокзал збудований між 1893 та 1895 роками.
Голова Чернігівської обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури Костянтин Ягодовський додав:
"Оскільки залізничного мосту через Десну не було, а вокзал стояв відразу за цим мостом, тому дорога до мосту називалася «вокзальне шосе» або «алея на вокзал». Те місце і вулиця і зараз називається «Старий вокзал»".
На той час залізниці будувалися з військовою метою.
"Побудова залізниці й залізничної станції поряд з Черніговом пов’язана з Лібаво-Роменською (70-ті роки ХІХ століття) та Московсько-Київсько-Воронезькою залізницями (1893-1912 роки). Безпосередньо, будівництво станції поблизу Чернігова, на лівому березі Десни, відбулося під час розбудови гілки Московсько-Київсько-Воронезької залізниці. У 1891 році розпочалось будівництво вузькоколійки від станції Крути до Чернігова", – розповів Блакитний.
На питання чому залізнична інфраструктура розпочалася саме з Ніжина, він відповів так:
"Ніжин вже того часу був більше Чернігова, особливо у першій половині XIX століття. Торгівельний центр Ніжина якраз потребував нової транспортної мережі. А Чернігів на той час – місто невелике, без потужних підприємств, і в торгівельному плані було слабеньке".
"Московія потребувала нових артерій"
Як вважає Олександр Бондар, головним інфраструктурним об’єктом завжди був залізничний міст, а вокзал – це всього лише маленький елемент великої інфраструктури.
Залізничні лінії були прокладені від Гомеля до Чернігова, вони починалися за Десною і вели до Ніжина та Крут, але не було мосту через річку. У період Першої світової війни 1914-1918 рр. почали його будувати.
"І це був важливий військовий, логістичний об'єкт. Вокзал – це само собою бонус, доповнення для громадянського сполучення", — розповів Бондар.
Саме перед Першою світовою війною, навесні 1914 року, був представлений проєкт будівництва нової залізничної гілки Київ-Чернігів-Новобелиця-Гомель Московсько-Київсько-Воронезької залізниці.
Також планувалося побудувати міст через Десну та вокзал у місті (вокзал – за міським цегляним заводом, поблизу старого міського кладовища, по дорозі на село Козел). Цей проєкт був реалізований тільки у 1928 році.
"Під час війни була потреба у перевезенні не тільки вантажів, але й пасажирів. У Чернігові на той момент розташовувалися військові частини і склади південно-західного фронту російської армії", – сказав Максим Блакитний.
Також, за його словами, у Чернігові у 1915-1916 роках було багато біженців із західної України та західної Білорусі.
"Очевидно, що розширювали вокзали, оскільки це був основний хаб для переміщення пасажирів у всьому районі, тому що відстань до Ніжина була суттєва. Є такі згадки, що були побудовані окремі бараки для проживання тих людей, які приїхали в Чернігів. Біженцям не було де жити, тому на вокзалі, на лівому порозі Десни і ночували".
Вирішили будувати нову станцію вже у Чернігові та перший залізничний міст біля міста. Підрядники мали приступити до робіт навесні 1915 року, але цим планам завадили події Першої світової війни, каже Максим Блакитний.
"Роботами у Чернігові і поблизу нього керував інженер Сергій Серебряков. Чітко було визначено місце вокзалу майбутньої станції «Чернігів» та першого залізничного мосту поблизу міста – нижче «Київського» мосту, поблизу дачі зубного лікаря Михайла Червякова".
24 квітня 1916 року відбулася урочиста закладка будівлі вокзалу у Чернігові.
Міст і розстріляний проєктант
Залізничний міст побудували за проєктом інженера Олександра Лентовського, він проєктував мости в різних країнах, в тому числі й у США, розповів Олександр Бондар.
"На мою думку, він приїхав у 1917 році до Чернігова, зробив залізобетонні кесони (основа для всіх опор, – ред.) та якраз почалася революція (1917-1923 роки, – ред.). Інженера розстріляли більшовики. Про це свідчать записи в музеї про перші концтабори Чернігова, які робили більшовики".
Запис такого змісту:
"Розстріляний інженер Олександр Миколайович у 1921 році, як заручник. Похований Лентовський у Халявинському лісі у братській могилі".
"У зв'язку з тим, що починається новий період в історії Чернігівщини – з 1919 року розпочинається епоха індустріалізації, колективізації. Тодішня Московія потребувала нових артерій. Тому побудували новий міст, залізничний – це перший міст через Десну", – додав Блакитний.
За словами Бондаря, після революції добудовували міст більшовики.
Відкривав його у квітні 1929 року Євген Патон.Євген Оскарович Патон (5 березня 1870, Ніцца, Друга французька імперія — 12 серпня 1953, Київ, УРСР, СРСР) — український радянський вчений у галузі зварювальних процесів і мостобудування.
Перший вокзал у Чернігові
"Після побудови залізничного мосту ухвалюється рішення про будівництво вокзалу", – сказав Блакитний.
Інформації та фотографій вокзалу 1930-х років немає. Тому що це був один з важливих стратегічних об’єктів.
Олександр Бондар зробив малюнок, де зобразив, яким міг бути старий чернігівський вокзал.
"Він був побудований в сучасному стилі – Art Industrial. Я робив малюнок на основі фотографій руїн, фотографій з колекції Дмитра Сіліча, фотографій німецької аерозйомки 1941 року".
За словами Максима Блакитного, старий залізничний вокзал стояв приблизно на місці, де сучасна автобусна станція, трошки ліворуч від будівлі сучасного вокзалу. Це видно зі старих фото.
Знищений німцями. Фото
Залізничний вокзал був чи не найпершим об'єктом Чернігова, атакованим "Вермахтом"Вермахт — збройні сили нацистської Німеччини, що існували впродовж 1935–1945 років. в останні числа червня 1941 року під час авіанальоту силами "Люфтваффе"Повітряні сили Третього Рейху або Люфтваффе (вермахт) (нім. Luftwaffe) — повітряні сили, вид Збройних сил Третього Рейху, що існував з 1933 до 1945 року в нацистській Німеччині. розповів краєзавець та досліджувач Чернігова Дмитро Сіліч.
"Будівля вокзалу була зруйнована разом з цехами "Хімпрому", які розташовувалися поруч. Згідно з повоєнними радянськими джерелами, німці зайняли територію вокзалу 7 вересня 1941 року. Але, як відомо, місто було повноцінно окуповане двома днями пізніше. Можна припустити, що розвідувальний взвод піхотинців "Вермахту" дістався залізничної станції саме напередодні взяття Чернігова. Цей факт корелюється з зафіксованими записами бойового журналу 134-ї піхотної дивізії німців, підрозділи якої першими увійшли до міста саме з напрямку залізничного вокзалу"
Під час окупації руїни вокзалу частково розібрали, залізничне сполучення було відновлено лише для потреб німецьких військових.
"Є така згадка, та вона не підтверджена нічим, що німці проклали рейки до Києва для своїх потреб, під час окупації", – розповів Олександр Бондар.
"Після війни, приміщення, що уціліло в одному крилі будівлі, було пристосоване під тимчасову пасажирську станцію до моменту зведення сучасної споруди залізничного вокзалу", – розповів Сіліч.
Відбудова
Після Другої світової війни (1939-1945 роки) вокзал почали відбудовувати. У відбудові брали участь і німецькі військовополонені.
"Тому, що поряд з вокзалом були побудовані бараки для полонених. Полонених застосовували саме для розбору всіх завалів або навіть для будівництва нового корпусу і нової будівлі вокзалу", – розповів Блакитний.
Сам вокзал будували за проєктом архітекторів Віталія Лоскутова та Геннадія Гранаткіна. Відкрили його 27 січня 1951 року, про що свідчить запис у газеті "Деснянська правда" від 31 січня 1951 року.
Декомунізація вокзалу
У 1999 році проводився капітальний ремонт вокзалу, згадує чернігівець Андрій Мовлян.
"Наскільки я пам’ятаю, ремонтували і весь фасад, і покрівлю. На той момент ми були студентами, обʼєдналися у певний волонтерський рух "Рятувальна служба SOS", очолював нас Анатолій Антішко. Вся діяльність, по суті була повʼязана з туризмом, альпінізмом і верхолазними роботами. Нас спершу попросили пофарбувати самий верхній купол і шпиль, бо покрівельники туди не могли дістатися. А потім, в останній момент, замовнику спала на думку ідея, що на відкриття вокзалу, після ремонту приїде президент, навіщо там та зірка на шпилі? Ми її і зрізали".
Далі, на вимогу Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", 28 грудня 2018 року на стінах вокзалу будівельники демонтували комуністичну символіку, про це повідомляв Сайт міста Чернігова 0462.
Наприкінці липня 2019 року на вокзалі замінили герб Радянського союзу на державний герб України.
Російське повномасштабне вторгнення
На момент розмови (6 липня 2023 року, – ред.), Галина Косач пропрацювала начальницею вокзалу два місяці.
"24 лютого 2022 року вокзал станції Чернігів вимушено припинив свою роботу, а відновив – 15 квітня 2022 року. З 16 квітня 2022 року було відновлено рух між столицею та Черніговом та відкрито фортецю незламності".
Пані Галина додала, що фортеця допомагала людям під час виникнення проблем з енергетикою, водопостачанням, електрикою, газом і теплопостачанням, а також мобільним зв'язком.
"У фортеці були створено умови для тимчасового перебування та проживання. Вона приймала близько 30 людей в день. Люди могли зігрітися, підзарядити гаджети, випити гарячого чаю. На вокзалі був встановлений генератор. Також у нас був старлінк".
Щодо залізничного сполучення України з Білоруссю та Росією, то воно, за словами начальниці вокзалу, було зупинене в березні 2020 року.
"І, звичайно, з цим зменшився пасажиропотік. Та він також став меншим під час коронавірусу (весна 2020 року, – ред.). Як для прикладу, у 2019 році пасажиропотік складав 784 тисячі за рік, а у 2020 році це вже – 295 тисяч пасажирів. Далеке та приміське сполучення дає нам 800-900 пасажирів за добу. Для прикладу, за червень 2023 року вокзал Чернігова пропустив 25 505 пасажирів".
За час активних бойових дій на Чернігівщині (лютий-березень 2022 рік, – ред.) вокзал також зазнав руйнувань від російських обстрілів.
"Були зруйновані склопакети, деякі вітражні вікна, пошкоджене покриття на платформах та залізобетонні бордюри. Загальна площа пошкоджень – 50 квадратних метрів".
Пасажири, які хоч раз користувалися потягом і були на вокзалі Чернігова, пригадують люстру при вході, яка має такий вигляд.
З такого ракурсу її бачили не всі.
"Це наш головний елемент вокзалу. Ця люстра – ровесниця вокзалу з моменту його побудування (1951 рік, – ред.). Її вага – 700 кілограмів. За необхідності, її за допомогою спеціальних механізмів опускають і обслуговують (відбувається генеральне миття, заміна ламп). Робиться це планово весна-осінь".
Наразі вокзал повністю відновив свою роботу та працює у штатному режимі. Пасажиропотік збільшується, додала пані Галина, оформляються дитячі перевезення, відкриті сполучення із західними регіонами.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube
