Центр підтримки переселенців “Я - Маріуполь” в Одесі відзначив першу річницю. Тут надають гуманітарну, правову, медичну та психологічну допомогу вимушеним переселенцям з окупованого міста. З гостями свята поспілкувалися кореспонденти Суспільного.
Близько чотирьох тисяч ВПО зареєстровані у центрі “Я - Маріуполь”. Його відвідують жителі Маріуполя, які евакуювалися до Одеси після початку повномасштабного вторгнення, розповіла керівниця центру Ганна Камаралі:
"Це люди похилого віку, діти й люди працездатного віку. Основна мета центру була, як і всіх центрів, яких 21 по всій Україні, – це підтримка наших маріупольців, соціалізація та адаптація їх у цих містах, куди вони приїхали".
Центр відвідує Любов разом з донькою Діаною. Жінка згадує як перебувала у Маріупольському пологовому будинку №3, в який у березні 2022 року влучили дві російські ракети:
"Моя історія дуже складна і небезпечна. Під час вагітності, що було в Маріуполі пекло – я все перенесла на собі. Підірвана була у пологовому. Евакуювали мене ДНРівці в Донецьк, щоб я народжувала в Донецьку. Народила і на попутках їхала назад в Маріуполь, щоб сісти у своє авто з дитиною. І з 19-денною дитиною я вибиралася в Одесу вже.
9 березня був другий "прильот". Два снаряди, ракети прилетіли у пологовий. Нас евакуювали в обласну лікарню другу, це 17-й мікрорайон, звідти я пішки добиралася з одного краю міста в інший до себе додому. Вся в крові, тому що там неможливо було знаходитись, були обстріли постійно".
Разом з чоловіком до Одеси евакуювалася Надія. Жінка розповідає – з Маріуполя вони тікали під час бомбардування:
"Ми 27 блокпостів проїхали – це жах. Стояли буряти, чеченці. За 10 годин до Запоріжжя був останній пост. Стояли чеченці, може, вони вже втомилися, але вони сказали: “Ось ця дорога, але не гарантуємо. Як взяли швидкість і до самого кінця. Снайпери там, снайпери там. І ось ця дорога смерті… ми як дали й вперед. Вже коли ми під’їхали до українського блокпоста, коли нас наші зустріли, було стільки радості, це не передати".
Понад рік центр відвідує Анастасія разом з синами Ярославом та Артемом. Каже, тут допомагають продуктами та шкільними приладами для хлопців:
"Ми виїхали в кінці березня під обстрілами. В нас там нічого не залишилось, наші будинки вже знесли. Там залишилась моя родина, мої батьки та бабуся. Вони не можуть виїхати, тому що їх батьки у літньому віці, вони їх не можуть залишити, але ми дуже чекаємо на звільнення. Ми хочемо туди, хоч нам немає куди, але до батьків, до рідного дому хочемо поїхати. Чекаємо".
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
