Сьомого липня у Житомирі попрощалися з командиром 138-го окремого батальйону 115-ї бригади ТрО підполковником Олександром Вербилом, який стояв на захисті України з 2014 року. Загинув Олександр другого липня від обстрілу російських військ на сході України.
Родом Олександр із села Ліщин Житомирського району. Навчався у житомирській загальноосвітній школі №19, згодом – у технічному ліцеї №1 та "Житомирській політехніці". У мирному житті працював на цивільних посадах.
У березні 2014 року Олександра мобілізували до лав ЗСУ. З 2015 по 2017 рік у складі 10 батальйону 59 окремої мотопіхотної бригади він захищав Україну на Донбасі.
В архівних матеріалах Суспільного є запис за березень 2015 року з коментарем Олександра Вербила.
"В армію прийшли багато патріотів, – казав тоді Олександр. – Багато відставних військових, яких зарплатою в тисячу гривень просто вигнали з армії. Ті, які хотіли служити, яких я знаю за характером. Дуже багато людей повернулися – людей грамотних і налаштованих. Є люди, які навчаються на ходу".
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну Олександр сформував особовий склад та очолив 138 окремий батальйон 115 бригади територіальної оборони.
Директорка міського центру соціальних служб Ольга Юрченко каже: маючи значний досвід та вміння, Олександр 25 лютого буквально за добу сформував підрозділ і відбув на північ Житомирщини для відбиття атаки російських військ.
"Знайте: це людина, яка була фахівцем високої проби. На кожному місці, де Олександр проходив службу, він згуртовував навколо себе такий колектив фахівців та такі військові підрозділи, які завжди були взірцем. Коли б ми до нього не приїхали, у нього завжди був порядок та висока дисципліна. Дякую тобі, Олександре, за те, що ти зробив для країни, для нашої громади, для сім’ї. Спочивай з миром друже", – сказав під час прощання військовослужбовець ЗСУ Валерій Місько.
Олександр був не лише висококласним військовим, а й дуже порядною людиною, розповідають його побратими.
"З Олександром ми знайомі майже сім років: всі ці сім років ми працювали разом в одному напрямку, – говорить командир окремої 115 бригади ТрО Віталій Маковський. – Важко навіть підібрати слова – наскільки чесною, порядною, розумною людиною був Сашко. Створив на рівному місці батальйон, згуртував його навколо себе, постійно навчав, пишався ним. Саме завдяки Олександровому вишколу його батальйон залишився керованим навіть після втрати керівника. Батальйон продовжує виконувати завдання. Особовий склад не деморалізований, і це величезна заслуга Олександра. Він так їх виховав, так навчив, що вони продовжили виконувати завдання".
"Він був справжнім, – каже волонтер Дмитро Болейчук. – Чесним, порядним, надійним. Він завжди тримав своє слово і завжди прислуховувався, якщо було треба. Тому дуже важко".
Товариш Олександра Сергій Вєтров розповідає, що його друг був хорошою і чуйною людиною. Олександр був відповідальним, мав тверезий розум, прагнув в усьому максимального порядку.
"Сашко був тим хлопцем, який завжди веде за собою. Він вболівав за своїх побратимів, був оптимістичним. Дуже важко зараз говорити про нього в минулому часі. Ми завжди пам’ятатимемо Сашу", – каже подруга загиблого воїна Раїса Кошевич.
Попрощатися із полеглим захисником прийшли рідні, друзі та побратими. У Олександра Вербила лишилася дружина, син та донька.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.
