Радіоведучий Суспільного та військовий Дмитро Сірик загинув у бою 20 квітня 2023 року, захищаючи Україну. 36 років, родом з Сєвєродонецька, був діджеєм на радіо, музичним редактором, радіоведучим, зокрема, і на радіо "Пульс". У День журналіста колеги поділились спогадами про Дмитра.
Дмитро працював на радіо більш ніж 15 років. З початком повномасштабного вторгнення пішов до ЗСУ.
"Ми знайомі ще з моменту, коли зароджувалось радіо "Пульс". Він працював як музичний редактор, він вів своє шоу на радіо. Він був і звукорежисером, і журналістом", — згадує Ірина Коваль.
"Діма як людина був легкий, веселий. Він був дуже відповідальний, на нього завди можна було покластися", — згадує його колишня начальниця Ірина Коваль.
Вона згадує, Дмитро міг працювати й вдень, і вночі. Забезпечував прямі трансляції в ефірі — вів радіопередачі, такі як "Перемотка" та "Час бажань".
Слухачі знають його за псевдонімом — Іван Лопата.
Колега Дмитра Вікторія розповідає, разом вони працювали ще в Луганську до 2014 року, а після окупації міста — разом відновлювали мовлення у Сєвєродонецьку. Тоді ж він почав розмовляти українською у побуті.
"Він завжди турбувався про те, що відбувається в ефірі радіо. Також йому було не байдуже, яка атмосфера в колективі. На Діму завжди можна було покластися", — каже Вікторія.
Дівчина Дмитра Маргарита розповідає, він обожнював кіно і багато читав.
"Замовляв книги до останнього. У Сєвєродонецьку залишилася ціла бібліотека. Навіть після лютого - купляв книги вже з армії, замовляв, а ми носили з пошти. Я завжди йому казали: дивись, ми книги бережемо, повернешся - щоб все прочитав. Тепер ці книги пам’ять. Він їх ніколи не прочитає", — каже Маргарита.
З початком повномасштабного вторгнення Дмитро евакуював родину у безпечний регіон. А у березні 2022 року добровільно став до ЗСУ. Про те, що має намір піти до військане казав, хоча, як тепер знає Маргарита, рішення прийняв відразу.
"Про його рішення я дізналася ввечері 9-го березня, у місті Івано-Франківськ. А вже 10-го березня зранку він пішов. Це не останній раз, коли я його бачила. Але останній раз, коли я бачила Діму, котрий ще не пізнав війни. Він був рішучий, і жив за принципом: не балакати, а діяти. Так він і зробив. "Не міг інакше". Я в свою чергу не можу змиритися з тим, що його більше немає. Останній рік ми могли спілкуватися тільки повідомленнями, рідше відео-дзвінками. Бувало, що довго не писав, я хвилювалася кожну хвилину, і завжди думала: "Він напише, він напише, напише". Ось і зараз, таке відчуття, що одного разу він обов’язково напише. На жаль, цього вже ніколи не буде. Він не напише", — каже Маргарита.
Дмитро Сірик служив стрільцем-снайпером механізованого батальйону. 20 квітня 2023 загинув в бою.
"Нам усім дуже не вистачає Дмитра Сірика, бо таких людей як Діма — одиниці. І після перемоги, після деокупації його рідного Сєвєродонецька, я вважаю, одна з вулиць цього міста має носити ім'я Дмитра Сірика", — вважає його колега Вікторія Марченко.
Дмитра поховали у Переяславі 28 квітня. Прощатися з ним прийшли близькі, військові та колеги. Сина Дмитра — Данила, виховують батьки воїна.
Що відомо про загиблих журналістів
За даними Інститут масової інформації, з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2023 року десятьох журналістів вбили під час виконання професійних обов’язків. З них четверо українських та шестеро іноземних.
Шістдесят один журналіст загинув як учасник бойових дій або внаслідок російських обстрілів чи катувань.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
