Подружжя Зеленчуків із верховинської Криворівні береже гуцульські традиції

Подружжя Зеленчуків із верховинської Криворівні береже гуцульські традиції

Подружжя Зеленчуків із верховинської Криворівні береже гуцульські традиції Сусчпільне Карпати

У селі Криворівня Верховинського району, що на Прикарпатті, розташована садиба-музей, в якій Параджанов знімав фільм "Тіні забутих предків". Доглядає за нею подружжя Василя та Василини Зеленчуків, яких ще називають хранителями гуцульських традицій.

Якщо у житті щось пішло криво, то в цьому селі воно вирівняється, - жартував письменник Іван Драч. І мав на увазі карпатське село Криворівню.

А ще - це місце-магніт: тут завжди відпочивали найвідоміші письменники, історики, драматурги. Навіть Параджанов свого часу з вірменина став справжнім гуцулом. Ходив у сорочках з дрібного полотна і любив місцеві страви.

До подружжя Зеленчуків з Криворівні у гості приїздять звідусіль, аби побачити справжніх гуцулів.

"До нас хочуть їхати, послухати, подивитися, що воно дійсно так є!", - каже Василь.

Перше, що впадає в очі - колорит. Він - в архітектурі, в говірці і в одязі. Крисаня, сардак, постоли – все ручної роботи, бо ж кожна ґаздиня дбала для родини.

Гуцули завжди ходили в кептариках. Лише святкові були вигаптувані, а буденний одяг – більш простий. Колись гуцули не знали ні спідниці, ні сукні. Це була сорочка, запаска, фартух.

Так було не завжди - за радянської влади з одягу та звичаїв гуцулів кепкували. Василина каже: "Був ще такий анекдот складений: "Куме, куме, продамо кожухи, купимо си костюми!".

"Але…гуцули, то твердюхи", - каже Василина.

Василь Зеленчук розповідає, що батько також у традиційному гуцульському одязі ходив увесь час. До речі, сам майстрував постоли.

Його дружина додає: "Тут жила прабабуся мого чоловіка Василя - Параска Харук. Вона мала 103 роки, 13 дітей, не знала ні доктора, ні пігулки, зате добре знала свої звичаї і обряди. Нею захоплювався Франко. Не йняв віри, як неграмотна жінка могла так багато знати".

Пан Василь згадує і своїх предків. Частенько до його прадіда на мед заходив Франко. І Коцюбинський теж гостював тут.

Все, що пов’язано з історією, Зеленчуки хочуть зберегти. Василь за професією вчитель математики, але в серці – історик. Він вирішив під старість написати книжку про історію села.

"Шкодую, що в діда всього не випитав. Але, якщо хтось знайдеться ще, є на що опертися", - показує книгу Василь Зеленчук.

Трембіта й роги досі сповіщають про радість чи сум гуцулів. А на свято – гамірно, збирається уся родина. За столом почуєш і столітню колядку, і коломийки як "Пан Біг світ сотворив". Тут "Тіні предків" оживають.

Авторка: Ірина Каразуб

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди