У роки Другої світової це село спалили нацисти за підтримку радянських партизанів, і воно стало пусткою. 80 років потому його обстрілюють росіяни, і звідси виїхали майже всі жителі. Село Єліне, що на Сновщині – тут до кордону з Росією не більше чотирьох кілометрів. З початку року його регулярно обстрілюють з мінометів, “Ураганів” та авіації. 2 лютого російська міна прилетіла в погріб, де ховалися цивільні – четверо людей загинули. Відтоді зі 150 жителів у селі лишається не більше семи. В Єліному побував Андрій Тіток. Його репортаж звідти – далі.
Історія жителя Єліного, який втратив дружину під час обстрілу
Сергій Полянцев веде до погреба, куди 2 лютого під час обстрілу прилетіла російська міна. Він єдиний з п'яти людей, хто тоді вижив, бо не встиг спуститися нижче.
Того дня, коли почався обстріл, чоловік готувався виїжджати з села.
"Кажу: «Світлано, давай поїдемо», а Валера каже: «Давай пересидимо, а потім і поїдете». Ось і сіли. Приліт – і прямо в погріб. Вони били саме по житловим будинкам".
Сергія з множинними осколковими пораненнями шпиталізували до лікарні. Про смерть дружини він дізнався саме там.
"Ввечері син прийшов, десь об 11-й, я спитав: «Як там мама?» – «Мами немає, нікого немає». Тяжко дуже, вибачте. 18 років прожив, страшно".
4 лютого жінку поховали. Щоб попрощатися з дружиною, Сергій втік із лікарні.
Як жителі Єліного покидали село
Після цього обстрілу, каже староста Тур’янського старостинського округу Олександр Артюшенко, з Єліного почали масово виїжджати люди. За його словами, до 1 січня 2023 року в селі проживали 150 людей.
"Перший обстріл трапився 2 січня. Тоді, після цього першого обстрілу, у селі проживали 23 дитини. Тоді забрали всіх дітей повністю, і люди частково виїхали. І потім тижня за два повернулися всі назад. А коли сталася ця фатальна ситуація, що загинули люди, то протягом двох-трьох тижнів виїхали майже всі. Фактично, залишилось сім чоловік в селі. Дуже боляче на це дивитись, що вони зробили село як зону відчуження".
Хто й чому залишається жити в Єліному
Анатолій Савченко – один із семи постійних жителів Єліного. Виїжджав звідси на одну ніч – і повернувся назад.
"А смисл виїжджати? Бахає – і нехай бахає. Я якось так звик і не страшно, можна сказать".
"Є такі люди, які дуже хочуть повернутись. Попри те, що обстріли, вони хочуть засівати городину тут, щось саджати, обробляти, хочуть сюди приїхати", – говорить Олександр Артюшенко.
Ольга Семко втретє з часу від’їзду з Єліного повертається до рідного села. Приїжджає, щоб доглянути господарство.
"А що робиться, як літають. Не можна зупинити, цих, можна сказать, тварей. Може і грубо, але на більше вони не заслуговують".
Як і чим росіяни гатять по селу
Спочатку Єліне росіяни обстрілювали з мінометів, в кінці квітня перейшли на більший калібр.
"Причини нам невідомі, можливо, це пов’язано з тим, що всі говорять про контрнаступ, і росіяни намагаються скувати наші сили тут", – говорить начальник Корюківської РВА Іван Ващенко.
Ця вирва – результат одного з останніх прильотів по Єліному, який стався у кінці квітня.
Тоді росіяни зі своєї території, а до кордону тут не більше двох кілометрів, запустили, ймовірно, керовану авіабомбу.
"Це було передостанній раз, коли, без перебільшення, здригнулося пів громади. Спеціалісти кажуть, що це було із «Ураганів». Мені телефонували з Хотуничів, в Сновську люди чули. Це був дуже страшний вибух – без 20 (хвилин, – ред.) друга ночі. Так було гучно, що в людей і люстри попадали. В кого були дерев’яні вікна – із рамами повипадали", – розповідає Олександр Артюшенко.
Більшість єлінців повиїжджали до сусідніх сіл громади, куди не дістає російська артилерія.
"Працює правило переселення на відстань поїздки на велосипеді. Люди намагаються переселитися так, щоб вони могли мобільно дістатися свого житла. В декого там худоба", – каже Іван Ващенко.
Паралелі з Другою світовою війною
Цей монумент у центрі села встановили у пам’ять про загиблих в роки Другої світової воїнів. Тоді село за підтримку партизанів спалили нацисти, Єліне відбудували та створили тут музей партизанської слави.
Щороку 8 травня в центрі Єліного вшановували загиблих бійців. Цьогоріч квіти до монумента несе єдина людина – директор музею.
"Через росіян, через їхні обстріли ми не можемо вшанувати пам’ять за нашими дідами, що воювали у Другу світову війну, і не можемо навіть наших рідних по-нормальному пом’янути", – говорить завідувач музею партизанської слави Володимир Спасік.
Староста Олександр Артюшенко каже, що переселенці з Єліного хочуть повернутися до своїх домівок, і вірить у те, що село відродиться.
"У Другу світову воно було спалене повністю, дотла. Відродилося, як Фенікс. Люди повернулися і відбудували. Дай Боже, щоб так було й у цій війні".
"Якщо ми говоримо про те, що війна затягнеться – то тут просто небезпечно. Або вони вб’ють всіх людей, або вони просто перемістяться", – каже Іван Ващенко.
Більше розповідаємо у сюжеті:
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
