Ремонтував російську техніку для потреб наших бійців, рятував побратимів, а ще — впіймав російського солдата. З першого дня широкомасштабного вторгнення Сергій Дмитриченко став на захист Охтирщини. Спочатку добровольцем, пізніше приєднався до лав ЗСУ. Свою історію військовослужбовець розповів Суспільному.
До початку широкомасштабного вторгнення Сергій Дмитриченко працював керуючим справами Кириківської селищної ради на Охтирщині. 24-го лютого минулого року чоловік знаходився на робочому місці. Розповідає: опівдні, разом із селищним головою побачили колони ворожої техніки, які їхали в бік Охтирки. "Був зв'язок з 93 бригадою "Холодний яр". Координували і давали інформацію разом зі спостережниками про рух цієї техніки до міста Охтирка", - пригадав військовий.
Ті колони були знищені бійцями 93 бригади, каже Сергій. Наступного ж дня, разом з іншими добровольцями чоловік полював на російських солдатів. "Вони рухались групами на території Кириківської селищної ради. У селищного голови був пістолет — травмат. У нас тоді ще зброї не було, тому довелось, як то кажуть, голими руками разом із побратимами брати цих полонених", - розповів чоловік.
Одного з російських солдатів Сергій з побратимами піймали на Кириківському цвинтарі. "Розпитали хто, звідки. Він був механіком-водієм тієї машини, яка була перша збита біля Охтирки. Зв’язались із представниками 93 бригади і з селищним головою його транспортували до міста Охтирки".
Сергій приєднався до новоствореного місцевого добровольчого формування. "Було в нас 168 осіб, 6 взводів, які охоплювали територію Кириківської та Великописарівської громад. Разом із 93 бригадою ми займались патрулюванням, вони нас вчили стояти на блокпостах, вчили, як потрібно користуватись зброєю. Тобто, по таких всяких питаннях", - розказав військовослужбовець.
Під час визволення Тростянецької громади, бійці 93 бригади, каже Сергій, доставляли їм зламану російську техніку. В місцевих ангарах добровольці її ремонтували та віддавали на потреби наших військовослужбовців.
На початку березня минулого року Сергій, разом із побратимами потрапив під обстріл російськими військами села Солдатське.
А за кілька днів чоловіку довелося рятувати побратимів, які потрапили під авіаудар. "Моїх побратимів на блокпосту в Кириківці накрила авіація. Ми їх витягували з-під обломків плит. Тоді було найстрашніше, бо ми могли не встигнути, не було відповідної техніки. Руками не могли ті плити попіднімати. Залучили місцевих фермерів і разом ми чотири людини – було більше, але найбільше постраждали чотири чоловіка, які були направлені на госпіталізацію в місто Охтирка", - пригадав Сергій.
У кінці квітня минулого року Сергій Дмитриченко приєднався до лав Збройних Сил України. Нині він командир відділення Великописарівської роти охорони. Нашу перемогу бачить так: "Коли буде так само зруйнована їхня вся територія. Дійдуть до Москви, як казав мій побратим, і пару цеглин ми візьмемо собі на гараж, або на іншу будівлю. Щоб була відповідна пам’ять".
Читайте також
- "Не дали ворогу зайти до міста": історія прикордонника з Сумщини В'ячеслава Жигаліна.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
