Костянтину Єрмановському 64 роки. У перший день повномасштабного вторгнення він пішов не на роботу до "Харківських теплових мереж", а до військкомату. Говорить, у своєму підрозділі був найстаршим. Нині Костянтин повернувся на роботу, бо за станом здоров’я не зміг залишатись на фронті. Але, говорить, у планах — повернутися на фронт.
Чоловік близько п'яти років працює слюсарем у "Харківських тепломережах". Про своє рішення стати на захист України родині сказав не одразу.
"Ніяк я їм не розповідав, бо я зрозумів по ситуації, що розповідати про свої наміри в той час неправильно. Це б викликало шок у родини. І я просто пішов до військкомату, а потім зателефонував дружині та сказав, що так і так: я йду на війну", — згадує Констянтин.
У перші дні на фронт брали всіх добровольців, каже чоловік. Саме так він потрапив до гаубичного дивізіону. Разом з побратимами спочатку обороняли П’ятихатки, а потім Цупівку. Каже, ще в інституті отримав військовий квиток офіцера запасу, але бойового досвіду не мав.
"Я зрозумів, що це мій обов’язок там бути. Було таке відчуття найперше — це відчуття несправедливості. І я відчував, що я такий гвинтик, який є гвинтиком всього механізму, який намагається встановити справедливість", — каже комунальник.
У підрозділі Костянтин був найстаршим. У серпні через проблеми зі здоров’ям він повернувся на роботу до тепломереж.
"Під час цього опалювального сезону було багато роботи, дуже багато. Це пов’язано, бо наш фонд вже старий, тепломережі потребують ремонту", — говорить Костянтин Єрмановський.
Костянтин каже, зараз хоче підлікуватися та знову повернутись на фронт — вже до штурмового підрозділу.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube
