Отець Василь Колодій з Івано-Франківщини – настоятель парафії Покрови Пресвятої Богородиці у Дніпрі. Розповідає, що на Сході люди тільки пізнають Українську греко-католицьку церкву. Свою щоденну службу у храмі транслює наживо на своєму ютуб-каналі для парафіян по всьому світу.
В ексклюзивному інтерв’ю Суспільному отець Василь розповів про міністудію у храмі, психологічну допомогу бійцям з передової, відмінності священства, церкву сталінського патріархату та запланований український просвітницький центр.
За плечами отця Василя 30 років священства. Він не зі священницької родини. Його батько – тесля, робота матері була пов'язана з поштою. Сам отець Василь працював на колишньому заводі Петровського, зокрема, будував другий енергоблок на Запорізькій атомній електростанції.
Згадайте той момент, коли Вас направили у Дніпро?
В Дніпро я прийшов – так Бог розпорядився, до друзів прийшов. І дякувати друзям –багато чого і зробилося. Всі оці речі і "Родинне коло” з родинами загиблих військових, і волонтерство, ясно, що без друзів тут не обійдешся, підтримка потрібна всюди. Це не так моя праця, як співпраця більше.
Що у храмі Ви зробили особисто своїми руками?
Я застав цей храм, коли вже штукатурили стіни. Багато чого я вже перероблював сам. Наприклад, освітлення, проводку всю поміняв. Я ще й мебельщик. Це робота з деревом. Оце лакування, морилка - це моя робота. Оце кутик страстей Христових - цей столик я сам його робив, цей хрест, табличка – це я все сам. Цей столик я сам робив, простенький, як тесля Йосип, знаєш. Цю підставку, ці меблі, розкрійка, розрізка, це все робилося. Я собі так думаю – Йосип був теслею, мій тато був теслею.
І тепер кожен раз, як я щось роблю, шліфую чи фарбую, то так хотілося би татові показати, яка є технологія, яка є обробка дерева цікава.
Якою має бути особистість священника?
Я сказав би, що священник має бути справжній – добрий, і з елементом адвокатури. Приходить людина до сповіді – людина приходить як на суд, бо це є суддівський уряд. Але я завжди виступаю в ролі адвоката. Людина, наприклад, згрішила, украла щось. То я не кажу: ”Як ти сміла?”. Я кажу: “Напевно, на то була якась причина?”. Тобто, коли ти виступаєш адвокатом, людина кається, а коли прокурором, то людина виправдовується і бреше.
Священник завжди повинен себе в чомусь доповнювати. Що я зараз вчу? After Effects! Це складна річ, сфера з якою я слабо знайомий, але тепер сам можу собі зробити “Підпишіться на мій канал”!
Ви вважаєте, що Ви популярний і чи має церква бути популярною?
Це залежно від того, як розглядати поняття популярності. Бо я зразу собі думаю: а Ісус Христос був популярний? Чи ні? Так, про нього говорили, про нього і дотепер говорять. Але я собі думаю: я ж себе не для того популяризую, щоб розказували, який Колодій великий. Я просто для когось навіть хочу бути прикладом, щоб хтось робив, так як я. Я ж говорю моїм священникам: “Приходьте, я вам все розкажу, покажу, поділюся знаннями, досвідом як зробити ютуб-канал чи щось зробити”.
Звертаються до вас?
Так. Дуже класна історія була – приїхала делегація, подивилися, я їм показав, розказав і десь на половині нашої екскурсії вони кажуть: “Знаєте що, отче, йдем пити каву!.. Ми не будемо це робити.”
Щоденна трансляція служби наживо на ютубі. Чому це виникло і як технічно Ви це втілили?
Технічно можна розповідати окремо і дуже довго. А виникло воно просто – почався ковід. В принципі, канал у мене вже був з 2011-го року, але він був не задіяний, мертвий був. Але прийшов ковід – все ожило, почалися онлайн-трансляції і тоді набралася певна аудиторія. Церква – це є місце, де людина має свою душу розположити до Бога. А це ж не робиться пілястрами золотими, позолотою іконостасу, це робиться простотою слова і слово має бути настояще, звичайне, правдиве. На це ставка і була зроблена. Тому що я такий є, у мене все має бути просто, а от в апаратурі все має бути важко. Ясне діло, що задіяна серйозна апаратура, наприклад, цифровий пульт, він маленький і компактний, але в ньому все є – компресори, попередня обробка, еквалізація. Я навчився, принцип зрозумів, усю структуру, архітектуру і далі вже всі ці речі робив сам.
Скільки у Вас онлайн-парафіян сьогодні були на службі?
Одночасних переглядів було 803, це рахуйте, що це будень, а переглядів – 1800, зайшов і вийшов. Я вважаю, що для каналу з таким контентом це досить пристойно.
Ви взаємодієте онлайн з глядачами через коментарі?
Так, люди мені пишуть, ставлять питання. Сьогодні вони були дуже скромні. Але часом ставлять такі, що я думаю – нічого собі, аудиторія у мене цікавиться.
Ви волонтерите з 2014-го року і зараз ви підтримуєте тих військових, які потребують психологічної допомоги. Як саме?
Зараз працюємо з людьми, які мають психологічні травми з передової. Такі питання я не дуже хотів би обговорювати, але поясню з ким ми працюємо. Це війна і не всі адаптовані до того, що поруч тебе хтось стріляє. Здавалося б, що тут такого? Коли ти на передовій лінії і навколо йдуть бойові дії, і тут стріляють, і тут прилітає і ти не розумієш, куди воно прилітає і тут друга розірвало. Є різні нюанси. Ці випадки ви не можете навіть уявити. Ситуації є складні, я маю на увазі ситуації з психологічними травмами, з якими хлопці приходять. Це просто людина не може з собою нічого зробити, вона втрачає орієнтацію, вона не розуміє, що їй треба. Військових забирають на реабілітацію. Це називається декомпресія. Тобто, це як потихеньку розтягнути стиснену пружину, все, що зібралося всередині треба випустити. Працюють психологи і залучають ще і священників, бо не всі віруючі і недостатньо часом самого психолога. Тобто, це комплексний підхід, я завжди за те, щоб підходити комплексно.
Відвідувачі про храм та отця Василя
"Дуже важливо, що це – наш український храм і те, що тут також правлять українською мовою. Особистість священника є дуже важливою. Важливо те, яким чином священник здійснює проповідь, важливий навіть тембр голосу. Тут і за атмосферою і за наставництвом все чудово", – каже відвідувачка храму Покрови УГКЦ Наталія.
"Отець Василь є відомим у Дніпрі священником, громадським діячем, бере участь у різних науково-просвітницьких, культурних заходах, тому звичайно прийшли сюди", – розповів відвідувач храму Покрови УГКЦ Олександр.
"Перший раз я сюди прийшов ще у дев'яності, десь 1996–й, і тут ще храму не було, тут була така хатинка. Я завжди відносив себе до греко-католиків. Ми приходимо в ті часи, коли нам важко. Ми не приходимо, коли нам добре. А отець Василь - це великий психолог, це людина великої душі. Це людина, від якої ти ніколи не почуєш прикрого слова, навпаки, своїм прикладом показує, як треба служити церкві, як треба служити Україні", – розповідає відвідувач храму Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ Роман.
Про реформи у церкві
Церква буде реформуватись?
Церква має реформуватись постійно. Якщо церква реформується, то вона бере участь у суспільному житті, якщо ні – вона заторможує і пропадає, це те, що ми спостерігаємо з російською православною церквою. Якщо коротко, то це є церква сталінського патріархату. Він на єпископів поставив людей, в яких він на сто відсотків був впевнений - НКВД. І тому томос московська церква має від Сталіна. Це була остання смертельна рана московської православної церкви. Перша була в 1917-му році – революція, це була дуже важка, кровоточива рана, але не смертельна. 1943-й рік – це була остання, церква вмерла московська, все. Там немає про що говорити: ні про священня, ні про спадковість, ні про томос, ні про що. І все, далі немає про що говорити. Далі для влади цей механізм використовувати хто хотів і як хотів.
Зараз як ви сприймаєте весь свій період священства, служіння у Дніпрі? Як ви тут почуваєтесь?
Я сприймаю себе, що саме тут на Сході я себе відчув священником повноцінним. Бо я тут прийшов до людей, які потребували слова Божого, які потребували молитви, які потребували елементарних знань – що таке Бог взагалі?
Що таке церква вони знали, що таке Бог – поняття не мали. І якщо порівнювати з церквою, скажімо, на Галичині, на Заході – то там церква – то достиглий плід. Воно вже дозріло, та грушка чи той виноград чи та сливка, воно вже дозріло, його треба зривати і щось з ним робити, бо воно зараз впаде в болото і пропаде. А тут – ні. Тут тілько цвіт, воно тілько зацвіло, ще навіть плоду немає. Ми тілько сіємо, жати будуть після нас.
Але я себе я тут відчув повноцінним священником і я щасливий, я щасливіший певно усіх західних священників. Бо я з людьми і я відчуваю, що я потрібний людям. І я це бачу по фідбеку, який я маю в інтернеті і після служби в неділю, коли люди стають і не дають мені можливості піти кави попити, бо кожний хоче про щось поговорити, кожному щось треба, люди приходять, а тепер ще й військові приходять, а тепер ще й переселенці приходять.
Відвідувачі про отця Василя
"Бахмутський район. Там, де нуль. Наше село знаходиться на нулі. Знаєте, я кажу, що я все життя пишаюся, що я греко-католичка. А зараз у цей час, коли такі перипетії відбуваються з московським патріархатом, я ще більше горда цим. Тому що наші священники. це не тільки зразок служіння Богу, не тільки служіння людям у духовному плані, а вони – зразок у тому, як допомагати. Я коли перший раз сюди зайшла: цей спів, ця акустика - це справа рук отця Василя. Він – патріот, весь вільний час віддає на служіння військовим, на волонтерство. Він – зразок культури, поведінки і мови навіть, потихеньку, але навертає всіх на нашу українську мову", – розповідає відвідувачка храму Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ Надія.
"Це дуже розумна, дуже чутлива, набожна людина. Це важливий чоловік у моєму житті. Я завжди приходжу, слухаю його і він як заспокійливе на мене діє", – каже відвідувачка храму Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ Наталія.
Я спілкувалася з парафіянами і вони говорять, що у вас дуже багато планів і за декотрими вони навіть не встигають. Якими найближчим планами можете поділитися?
Один такий дуже важливий план, масштабний і дуже цікавий – це створення тут у Дніпрі духовно-просвітницького центру. Є тут на Січі ( яхт-клуб “Січ”) такий друг у мене – В'ячеслав Дідик, мій земляк і ми з ним вирішили зробити такий спільний серйозний проєкт. Так як євреї мають свій центр тут, найбільший не лише в Україні, але і в Європі, а в Дніпрі немає такого українського центру. Там має бути українська бібліотека, там має бути церква, як просвітницька структура, а не щоб було де свічки продавати. По цьому проєкту ми будемо співпрацювати з діаспорою. Є вже попередні домовленості з діаспорою українців у Канаді. Я вже навіть з єпископом Канадським, з Торонтським зв'язувався. І, до речі, він мне знає, він був тут, у Дніпрі, у цій церкві, владика Браянт. Так що все буде чьотко, все буде Україна!
Читайте також
У Дніпрі влаштували великодній майстер-клас для дітей-переселенців
Повісити писанку й загадати бажання: у Дніпрі встановили Великоднє дерево побажань
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
