На Чернігівщині 6 квітня в останню путь провели чотирьох бійців: старшого солдата Віктора Борисенкова та солдата Валентину Водалу-Топішко, які загинули внаслідок російського авіаудару, а також солдата Сергія Пася та старшого лейтенанта Миколу Топчія, які загинули на Донеччині. Про це повідомляє Чернігівський обласний ТЦК та СП на своїй сторінці у Facebook.
Віктор Борисенков народився 9 травня 1999 року в Батурині. Протягом 2006-2015 років навчався у місцевій школі, а потім — у Конотопському професійно-технічному училищі, де опанував професію водія.
У вересні 2022 року чоловік став до лав Збройних Сил України. Службу ніс у складі одного з підрозділів військової частини А3958 на посаді стрільця.
4 квітня 2023 року внаслідок ворожого авіаційного удару Віктор Борисенков загинув. Попрощалися з воїном на його малій батьківщині на площі біля Цитаделі Батуринської Фортеці. Поховали його на місцевому кладовищі.
Валентина Водала-Топішко народилася 21 серпня 1990 року в селі Обмачів колишнього Бахмацького району (нині Батуринська громада, — ред.). У 2012 році закінчила Конотопську філію Європейського університету за напрямом "економіка та менеджмент". Того ж року почала працювати у Батуринській школі спочатку вчителем інформатики, пізніше — педагогом-організатором. У 2014-му році за тією ж посадою перевелася до Бучанської школи.
У 2015-му році закінчила факультет "історії та правознавства" заочного відділення Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка, після чого влаштувалася вчителем історії до Осіцької школи. Трохи згодом перевелася до Обмачівського навчально-виховного комплексу на посаду вихователя дитячого садочку, де й працювала до 2021 року.
Після початку повномасштабного російського вторгнення Валентина добровільно вирішила вступити у лави Захисників та Захисниць України. У вересні вона потрапила до складу одного з підрозділів тої ж військової частини А3958 на посаду оператора вузла радіоперехоплення.
4 квітня 2023 року Валентина Водала-Топішко, так само як і Віктор Борисенков, загинула внаслідок ворожого авіаційного удару. Попрощалися з Захисницею у її рідному селі та поховав на місцевому кладовищі
Сергій Пась народився 14 квітня 1970 року в селі Косачівка. Тут закінчив середню школу, після чого з 1988-го по 1990 роки проходив строкову військову службу.
До оборонців Батьківщини чоловік долучився у липні 2022 року. На службу потрапив до складу одного з підрозділів військової частини А4350 на посаду стрільця-снайпера.
31 грудня 2022 року Сергій виконував бойове завдання в одному з населених пунктів Донеччини, після чого підрозділ втратив з ним зв'язок. 31 березня 2023-го року нарешті вдалося ідентифікувати особистість воїна. Попрощалися з Сергієм у селі Тужар, де він проживав з родиною, та поховали на місцевому кладовищі.
Микола Топчій народився 24 січня 1969 року в селищі Понорниця. Тут ріс та навчався. У 2014-му році чоловік закінчив офіцерські курси та долучився до одного з військових підрозділів Сіверщини, через певний час повернувся до цивільного життя.
Після повномасштабного російського вторгнення Микола знову став до лав ЗС України. У серпні 2022 року потрапив до Національної академії Сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного та згодом, після підготовки, розпочав службу у складі одного з підрозділів військової частини А0693 на посаду командира взводу.
3 квітня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині Микола Топчій отримав поранення, які виявилися несумісними з життям. Попрощалися з воїном у його рідному селищі та поховали його на місцевому кладовищі.
Читайте також
Авіаудар російських СУ-35 по селу Печенюги на Чернігівщині: місцеві розповіли як це відбулося
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
