20 років у легкій атлетиці, більше шести – у педагогічній справі. Полтавець Сергій Маник 2020-го року отримав звання «Вчитель року». А за місяць до повномасштабної війни підписав контракт зі ЗСУ. Про поранення за 2 дні до 30-річчя, особистий спортивний рекорд і онлайн-заняття з учнями заступник командира роти з морально-психологічного забезпечення Сергій Маник розповів Суспільному.
Оці два маленькі застрягли у лівому коліні. Ось тут, це я помітив тільки через декілька годин. Це не рахується. А от цей величенький пробив велику гомілкову кістку. І там застряг.
Військовий із позивним «Брама» показує уламки, які лікарі дістали з його ніг після мінно-вибухової травми. Поранення заступник командира роти Сергій Маник отримав 12 березня на Авдіївському напрямку.
Якщо замполіт бере автомат і йде в бій – це означає, що дуже все сумно. І, по суті, в моїй ситуації так трапилося, що потрібно було приймати рішення, згуртовувати людей. І, по суті, я міг цього і не робити. Коли я йшов на те завдання, я знав, що з високою ймовірністю зі мною щось трапиться.
Із травмою важкого ступеня тяжкості «Брама» потрапив до військового госпіталю в Умані. Там 14 березня зустрів свій 30-й день народження.
Прокидаюся – нога вся в крові. Повертаю голову, думаю: а де ж свято, торт, усі справи?! Лежить такий самий, як і я. І далі такий самий, як я. Хтось без свідомості, когось привезли, не розмовляє, бо хоче відіспатися. Отак я зустрів 30 років.
Контракт із ЗСУ Сергій Маник уклав за місяць до початку повномасштабної війни. До цього працював учителем інформатики та математики і займався легкою атлетикою.
Мій рекорд на 200 метрів – 22.27. А кандидат у майстри спорту – це 22.24 , тобто не вистачило 0,03 до офіційного КМС (кандидат у майстри спорту – ред.) на 200 метрів. 20 років цій справі я присвятив.
Сергій Маник спорт і учителювання називає хобі. Каже, щоб не втратити педагогічної форми, проводить для учнів додаткові заняття. Не припиняв цього робити і з бойових позицій.
Просто їх стало набагато менше. Ті задачі, які просять мене батьки, як репетитора з шахів або якогось предмета, який не передбачає онлайн-дошки або щось іще, це не є проблематично. Якщо у мене є час, немає критичної обстановки, я сів, спілкуюся. Вони думають, що, можливо, я розмовляю з родичами. Оце так сприймається. Ага, типу, не заважаємо!
Нині військовослужбовець проходить реабілітацію у Полтаві. І планує потрапити на випускний своїх учнів.
Якщо хтось скаже, яка з причин, чому я пішов у військо, то якийсь відсоток буде відігравати те, що я повинен прийти в парадній формі до них з якимись історіями. І вони вже є.
Читайте також
«Ми давали присягу українському народу»: історія військового Олександра Серба із Полтавщини
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
