Під час повномасштабного вторгнення 25 лютого село Вишневе, на Чернігівщині, російські військові обрали для формування свого командного пункту. Звідси керували штурмом Чернігова. Влаштували у селі дві катівні, на спостережних вежах розставили снайперів, люди могли пересуватися вулицями, розставивши руки та опустивши погляд в землю. 2 квітня у Вишневе після 35 днів окупації зайшли українські військові.
Скільки точно російських солдатів перебувала у Вишневому — невідомо. Місцеві жителі розповідають, що йдеться про тисячі.
Командування поселилося у приміщенні школи та дитячого садка. Староста Вишнівського старостинського округу Таїсія Теребило розповіла, були вони без розпізнавальних знаків, ходили у чорній формі із червоними пов'язками, у декого була радянська символіка. Місцевим жителям наказували пересуватися з опущеними головами.
"Вони казали: «Йдіть, руки по швах, голову пригнути, на нас не дивитися»", — каже староста села.
На двох вишках росіяни обладнали снайперські пости. У саду та в лісопильні розселили солдат. Там же була катівня, розповідає Таїсія Теребило.
"Була катівня, дуже багато крові, речі, одежа. І в цьому приміщенні також катували мого сина, коли його взяли в полон, він казав, йому зв’язували руки, лице, голову обгортували скотчем, підвішували за руки, дуже били".
Вже після звільнення Чернігівської області, староста дізналась, що у цьому приміщенні утримували до 30 людей, це були цивільні та полонені військовослужбовці. На допити до лісопилки привозили і Таїсію, дізнавались, чи є у селі бійці Збройних сил.
"Мене тримали під деревом. Я бачила прапор — їх прапор Радянського Союзу", — каже староста.
Весь час протягом окупації росіяни контролювали старосту, тричі влаштовували обшуки вдома, забрали цінні речі та телефони.
З середини березня, каже жінка, місцеві жителі помітили зміни. На поле біля села росіяни почали стягувати все більше підбитої техніки, щодня гелікоптери забирали поранених.
"Вертольоти кожний день прилітали з Білорусі. Летіли вони дуже низько. Робили низький круг над нашим селом і тут на полі сідали. Люди бачили, що вони поранених вантажити".
Таїсія Теребило каже, 28 березня рівно о 12:00 росіяни з дитячого садка почали вантажити подушки, матраци на свою техніку.
Військовослужбовець Андрій розповів, що з 14 березня українські військові знали всі позиції у Вишневому. Вони чекали на зброю, яка досягне заданих координат.
"Після 14 березня це була не база забезпечення, а база стягування сюди всієї розбитої техніки. Це був пункт збору металолому. 29 березня вони вже почали відтягувати техніку. 30 числа вже вся техніка була вишикована в колони та рухалась в сторону Городні, Сеньківки".
Перших українських військових у селі побачили 2 квітня, каже жителька Вишневого Ольга Шарпата.
"Зупинилась машина з нашими захисниками, хлопці почали обніматися і один, дитина була налякана, тому що вона довго не розуміла, де наші, де не наші, подарував їй шоколадку".
Після російської окупації у селі рік наводять лад. Тут ще досі залишилися розриті траншеї та окопи. Розграбована лісопилка досі не працює, її інвестор за кордоном, відновлювати роботу не планує.
У школі частково засклили вікна, навчання там не проводять. Переважна більшість сімей з маленькими дітьми, зі слів старости, з Вишневого виїхала.
Детальніше дивіться у сюжеті:
Читайте також
Що потрібно передавати на фронт, а що ні: реальні потреби військових
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
