Військовослужбовець Віталій з позивним “Віщун” з перших днів повномасштабної російської агресії відстоював місто Охтирку на Сумщині. На початку березня минулого року разом із трьома побратимами вони відстежили та знешкодили російську розвідувальну групу. Тоді, під час перестрілки Віталій поранив російського офіцера.
Військовослужбовець Віталій з позивним “Віщун” розповідає, що для нього є перемога: “Розвалити Російську Федерацію. Щоб в неї більше не з’являлось бажань нападати на сусідів, та ще й на менших себе”.
Служити чоловік пішов за покликанням. Давно цього хотів, але стримувала сім’я. Поштовхом став початок повномасштабного російського вторгнення. “Оскільки в мене сім’я з одних жінок, престарілих і не престарілих, і відповідав за них тільки я — ще залишався вдома, але попереджав, що якщо буде все погано, то я обов'язково піду. І от 24-го стало все дуже погано — і я пішов”, - розповів Віталій.
26-го лютого Віталій пішов записатися на службу в Охтирську військову частину. Саме в той день російський літак скинув туди авіабомбу. Чоловік згадує: дивом залишився живим.
"Наче під покровом Бога, бо тільки вийшов із казарми, в яку першу прилетіло, тільки вийшов, хвилина — і прилетіла бомба. Побіг у другу зі своїм товаришем. Взяли ноші, почали бігти до першої казарми, яку розбомбило і прилетіло в ту казарму, з якої ми вибігли з ношами. Так що, якось так нам пощастило”, - пригадав чоловік.
Після цього Віталій пішов у військомат, де його записали в роту охорони. "Несли службу по місту Охтирка в якості блокпостів, перевіряли людей, виявляли диверсантів, приводили їх в райвідділ, якось так все було. Перевіряли телефони. Попадались. І багатенько, до речі”, - розповів військовий.
1 березня минулого року Віталій із трьома побратимами супроводжували жінку. Вона везла ліки в село, де виріс військовослужбовець. "Заїхавши в село від односельчан почули, що на наше село йдуть росіяни у кількості семи осіб. Дуже озброєні, дуже небезпечні. На якісь контакти й розмови не йдуть, здаватися не хочуть”, - пригадав Віталій.
Разом із побратимами й Віталій вирішив відстежити та зупинити ворожу групу. “Зібрались мисливці зі своїми рушницями, підказували, де ті йдуть, де їх бачили. Вийшли ми на їх слід, лісами-полями переслідували їх, поки не потрапили в їх засідку. Ну а вже майже на узбіччі села зав’язався між нами бій, хвилин 40 він тривав. І поки вони не вистріляли по мені своє все БК, поки я не поранив їхнього командира в брову, не здавались. Кричали: “Русские не сдаются”.
Чоловік додає: лише після поранення командира і зрозумівши, що відбиватись більше нічим, російські солдати здалися. Тоді російські військові виправдовувались: "Ми не знали, куди ми їдемо. Нам сказали, ми переміщуємось в інший район на навчання. Посадили в машину, ми їхали. Виїхали, українську пересікли, колону підірвали. Ми тікати давай до кордону... І все”.
Згодом російських солдатів передали правоохоронцям. “Обеззброїли, зв’язали, повели в центр села. Викликали співробітників поліції, військових. На тому все й скінчилось”, - додав Віталій.
Наразі Віталій продовжує служити в роті охорони. Прагне воювати на передовій. Вважає, що там буде більш корисним. Про те, що надає сил боротися, чоловік каже: “Моя особиста мотивація: щоб закінчилась війна, щоб не гинули наші діти, батьки щоб дожили свою старість у спокої. Не знаю як ми, а за дітей — хочеться їм кращого. І миру, і добра. Але ж бачите, обстановка така, що сусід не вгамовується і продовжує нас знищувати. Тому вибір невеликий: або ми їх, або вони нас”.
Читайте також
- Евакуація поранених та лікування бійців. Як бойові медикині з Сум несуть службу у батальйоні ТРО.
- У Сумах прооперували чоловіка, який отримав поранення внаслідок скидання вибухових пристроїв на територію Краснопільщини.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
