Глиняний посуд за місцевою технологією виготовляє гончар з Хмельниччини

Глиняний посуд за місцевою технологією виготовляє гончар з Хмельниччини

Глиняний посуд за місцевою технологією виготовляє гончар з Хмельниччини Фото: Суспільне

Глиняні макітри, тарілки, глечики й таці виготовляє в майстерні, облаштованій в сільській хаті, житель Дунаєвець Ігор Шельгорін. Гончарством він заробляє на прожиття своїй родині 8 років. Каже, що село Рахнівку обрав за кількома критеріями, один з яких — безкоштовна теракотова глина.

Гончар закінчує виготовляти глиняний сервіз на 18 персон з 80-ти предметів. Куди входять супниця, пляшки, горщик, таці, миски й тарілки, чашки, чарки та інший посуд. Замочену й вимішану глину з місцевого родовища довго б'є руками, щоб не залишилося бульбашок та кладе на гончарний круг.

Гончар закінчує виготовляти глиняний сервіз на 18 персон з 80-ти предметів. Фото: СуспільнеФото: Суспільне

Гончар закінчує виготовляти глиняний сервіз на 18 персон з 80-ти предметів. Фото: Суспільне

Посуду за день гончар виготовляє чимало. Каже, має для цього мотивацію: «Продуктивність — сім'я. Три доньки і жінка, то продуктивність має бути велика, на відпочинок нема часу».

Який саме посуд виготовляти, залежить від сезону. Весною та влітку – сервізи та дечки для запікання. Зимою — макітри. Глиняний посуд майстру замовляють здебільшого українські заклади харчування, стилізовані в етностилі. Хоча, каже гончар, приходять та приїздять селяни, які хочуть купити собі одного горщика чи деко.

«Воно довше тримає тепло. Дві години на столі страва тепла. Молоко довше не скисає, і більше сметани», - каже майстер.

Село Рахнівку майстер обрав за кількома критеріями, один з яких — безкоштовна теракотова глина. Фото: СуспільнеФото: Суспільне

Село Рахнівку майстер обрав за кількома критеріями, один з яких — безкоштовна теракотова глина. Фото: Суспільне

На всі вироби, доки вони ще вологі, гончар ставить свій підпис. Так, розповідає, люди знатимуть, з чиєї чашки питимуть каву та в чиїй макітрі тертимуть мак.

Саме макітри найбільша гордість майстра. З макітер він починав працювати, як гончар, і на них найбільше практикувався. Кожну він оздоблює візерунками, деякі випалює в молоці для чорного кольору. Та, каже, що головне не ззовні, а всередині, бо там спеціальне екологічне напилення для створення шершавості поверхні.

«В мене є спеціальний пісок, показаний людиною, яка працювала 50 років назад, і я за його технологією роблю», - ділиться майстер.

На всі вироби, доки вони ще вологі, гончар ставить свій підпис. Фото: СуспільнеФото: Суспільне

На всі вироби, доки вони ще вологі, гончар ставить свій підпис. Фото: Суспільне

За словами Ігора Шельгоріна, цим ремеслом можна заробити собі на життя: «Я навіть будую будинок. Майстерня офіційна, податки плачу».

Покладів червонуватої глини в Рахнівці та всьому Дунаєвецькому районі вистачить для його ремесла на довгі роки, — вважає чоловік.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди