“Через карантин, знімали на дачі”. Українсько-корейська пара створила влог про Україну

“Через карантин, знімали на дачі”. Українсько-корейська пара створила влог про Україну

“Через карантин, знімали на дачі”. Українсько-корейська пара створила влог про Україну Суспільне Суми

Сумчанка Дар’я Кисла познайомилася з Юнсіком Парком у Китаї. “Познайомилися, і він поїхав”, - розповідає дівчина. Але зовсім скоро Дар’ю запросили на роботу на Батьківщину Юнсіка, у Південну Корею, де зав’язалися романтичні стосунки. Нині вони - чоловік і дружина. Весілля запланували на дві країни - спочатку у Сумах, вдома у Дар’ї, а потім - у Сеулі - на Батьківщині чоловіка. Але після весілля в Сумах, через карантин, до Кореї поїхати не змогли. І саме тут, на карантині, Юнсік вирішив знімати відео про Україну, бо в Кореї, говорить, є певні стереотипи щодо життя тут.

Аби розповісти про своє нове захоплення, стосунки та плани, пара завітала до студії Суспільного в Сумах. Правда, фактично, Дар’я розповідає за двох, адже Юнсік спілкується лише корейською або англійською мовами, а українською та російською розуміє лише деякі фрази. Проте, мова, говорить Дар’я, - взагалі не завада для стосунків.

“Через карантин, знімали на дачі”. Україно-корейська пара створила влог про УкраїнуСуспільне Суми
  • Чи був для вас складним мовний бар’єр?
  • Спочатку, коли ми почали спілкуватися, дуже було незвично і дивно. Він мені казав, що боїться спілкуватися англійською. Після нашої першої зустрічі він мені подзвонив по Skype. А потім розповідав: “Я не знаю, як я набрав твій номер, і боявся на відео тобі щось казати. В мене язик не повертався”. Я не знала корейської, він не знав російської, окрім тих слів, які не можна казати в ефірі (сміється). Ми розмовляли англійською, й звикли до того, що він може не розуміти якісь слова, якщо хтось говорить. Є люди, які нас не розуміють, того, як ми розмовляємо. Ми можемо на такому “міксі” спілкуватися… Його улюблене слово після відвідин Львова – “кава”.
  • Певний час ви жили на відстані. Якось це позначилося на стосунках?
  • Головне, не сваритися на відстані. Бо починаєш думати про погані речі. Складно. Наприклад, він кудись пішов, ти відразу щось підозрюєш: “Ага! А куди це він пішов?”. Але ми намагалися не переривати спілкування. Якщо він кудись йшов з друзями, то він мені телефонував. Те ж саме і я – коли йшла кудись,телефонувала. Це додавало якогось спокою. Дуже сумували один за одним, хотіли приїхати. Сподівання, що, ось-ось ми побачимось, надавало нам такого … бажання чекати.
  • Розкажіть про весілля. Чому вирішили святкувати і в Південній Кореї, і в Україні?
  • Ми спочатку ніде не планували святкувати весілля, тільки розписатися, і все. Але родичі… Мама каже: а як же без весілля? І Юнсік мені каже: ти ж хочеш весілля і білу сукню, давай в Україні відсвяткуємо весілля. А потім родичі в Кореї обурилися: як, в Україні буде весілля, а в нас - ні? Ми запланували, що у вересні в Кореї зіграємо весілля, але, через карантин, ми ще не знаємо, як це буде. Не знаємо, коли поїдемо.

В Україні, я б це не називала весіллям, це був, швидше, весільний бенкет. Бо розпис у нас був місяць тому. Мені не хотілось показного обмінювання обручками. Тому, ми зробили більше європейський бенкет. Оскільки Юнсік не знає наших традицій, ми попередили ведучого, чого не варто влаштовувати на весіллі. Мені не хотілось, щоб він такими очима дивився, і дивувався, що це таке. Хоча, я пояснила, звичайно, що таке викуп, і інші традиції.

У Кореї по-іншому влаштовують весілля, вони тривають близько 3 годин. Усіх родичів та друзів запрошують до великої святкової зали, вони сідають та дивляться церемонію розпису, слухають привітання наречених,після чого їдять за «шведським» столом і на цьому все завершується. Тому наше весілля тут було для нього чимось незвичайним… Він танцював від душі. Я пропонувала в Кореї зробити щось схоже, але він сказав, що там не зрозуміють, будемо тільки ми танцювати. Тому вирішили, що, якщо весілля буде, то - за корейськими традиціями.

У нас був весільний танок. Юнсік сказав що це його перший повільний танок, бо в Кореї повільні танці взагалі не виконуюють. У школі там постійно вчаться, і немає в них випускних балів, вальсів, як у нас.

“Через карантин, знімали на дачі”. Україно-корейська пара створила влог про Україну
  • Як батьки сприйняли той факт, що ти виходиш заміж за корейця? І, з його боку родичі як до тебе, українки, поставилися?
  • Наші батьки, як і будь-які інші, переживають за своїх дітей. А ми ще й іноземці. В Кореї до інтернаціональних шлюбів ставляться з острахом. Але його мама добре прийняла мене. В нього було два роки на підготовку родини (посміхається). Тому, усе було добре. Моя мама хвилювалась, чи він мене не ображає, і що це дуже далеко. Але, коли ми приїхали й познайомилися, мамі він сподобався. Я не розумію, як вони розмовляють. Юнсік говорить англійською, а мама англійську не розуміє, трішки знає німецьку. Є такі моменти, коли вони на кухні вдвох спілкуються, але я не розумію, як вони це роблять. Мама каже: “Дай мені щось на цій поличці”. А він каже – добре, і дістає. Ні мама не знає цих слів, ні він не знає. Я не розумію… Але вони добре спілкуються, моя мама задоволена і вона бачить, що ми щасливі. Тепер вона більше переживає за Юнсіка, як він тут. Каже мені: “Він тут один, а ти - в себе в країні. Не ображай Юнсіка”.
“Моя мама”, - каже Юнсік. “А, вже і його мама”, - посміхається Дар’я.
  • Він вивчив певні слова і фрази, за допомогою яких вони з мамою спілкуються: “Що тобі подобається, Нормально, Добре. Не хочу”. Остання - його улюблена фраза, бо мама намагається його постійно нагодувати. І він вже вивчив “не хочу, мама не хочу”.
  • Що Юнсіку подобається в Україні?
Юнсік: Сподобався Київ - красивий, але Львів - більше. І ще мені сподобалось чисте блакитне небо без смогу, хмари гарні, в Кореї таких немає. І озера сподобались. Але переможець у цьому списку - мамина дача. Це тепер моє найулюбленіше місце.
  • На дачі він просто розслабляється, усе робить. Він чекає моменту, коли ми поїдемо на дачу, а тут дощі йдуть. Також йому подобається біля Псла, там де можна посидіти. Просто він постійно живе у Сеулі, а це - величезне місто. Там можна три години їхати в якесь місце, бо затори. Тому йому зараз подобається, що тут можна швиденько пройтися кудись. Суми ж невеликі.
Юнсік: В Сеулі біля водоймищ не можна влаштовувати барбекю. В Україні мене дуже вразило, що люди біля річок та озер можуть дозволити собі влаштовувати барбекю та смажити шашлик.
“Через карантин, знімали на дачі”. Україно-корейська пара створила влог про УкраїнуYouTube: PARK TV
  • А щось із традиційних українських страв ти для нього готувала? Щось сподобалося йому на смак?
  • Ой, є історія, як я в Кореї готувала український борщ. Я його приготувала, така задоволена. Кажу: зараз буде національна українська страва. Юнсік для цього випадку вирішив покликати свого друга. Подзвонив йому, той приходить, вони починають їсти борщ… і кажуть: “О, кімчі”. А це корейська страва така, майже ідентична нашому борщу – кімчі-суп, тільки дуже гостра та без додавання буряку. А на смак - дуже схожий. З того часу я борщ не готую (посміхається). Йому з наших страв ще шашлик, млинці та окрошка подобаються.
  • Ви на початку говорили, що в Кореї щодо України є певні стереотипи. У чому це проявляється?
Юнсік: У Кореї є великий розважальний парк "Еверленд", в якому працюють іноземні актори і танцюристи. Їх відбирають за певними критеріями - за зростом і зовнішніми даними. Коли корейці приходять до цього парку, вони бачать, що всі дівчата дуже гарні і високі, хлопці - підтягнуті і накачані. Відповідно, у багатьох складається враження, що так само має виглядати все населення України. Коли я прилетів в Україну, я справді побачив дуже багато гарних дівчат і підтягнутих хлопців. Але, виявилося, що тут також є дівчата і невисокого зросту і хлопці такої ж статури, як в Кореї.
  • У них щодо України є такий стереотип, ніби тут всі з вишиванками, в намисті, стоять у полі. А тут з'ясовується, що ти просинаєшся із гулькою, на дачі, виходиш в фарбі після вчорашнього фарбування чогось. Але корейці про українських жінок кажуть, що це - найкрасивіша нація.
  • А які корейські чоловіки. Є якісь відмінності?
  • Як з’ясувалось, у Кореї взагалі немає такого поняття, як поступатися місцем жінці, у транспорті. Своїй дівчині – так, а комусь іншому – ні. Це мене свого часу здивувало, але дня них це - норма, і нікого не обурює. Корейські чоловіки більше доглядають за собою, багато хто з них робить макіяж, користується тональним кремом. Юнсік, на щастя, нічого такого не робить. Єдине - це те, що перед роботою може вкладати волосся. Наприклад, я можу прокинутися, розчесати волосся, швидко нафарбуватися, а він годину робить укладку.

Ще в Кореї є певне поважне ставлення до старших, навіть на кілька років. Наприклад, якщо в Україні людині 35 років, а іншій - 20 років, то вони можуть бути друзями. У Кореї такого немає. Якщо тобі 20, а комусь 30, то ти тільки з повагою маєш ставитися, ніякої дружби. Тільки на Ви.

  • Розкажіть, як з’явилася ідея створити влог про Україну.
  • У нас в Україні 10 березня було весілля, а 16 березня кордони закрили. 26-го березня в нас були квитки, рейс скасували. Що робити? Думаю, що посидимо іще один-два тижні, карантин завершиться, і ми полетимо. Цей термін проходить, а карантин не завершується. Місяць проходить, він не закінчується. І що робити? Сидимо, робити нічого. У Юнсіка з'явилась геніальна ідея: “Хм, а зробімо YouTube канал! Будемо знімати відео”. Я сказала, що кому той канал потрібен, що ми будемо знімати? Я - не ютюбер. Він спочатку ходив з цією камерою, я відмахувалась. Сказав, що йому потрібен мікрофон. Я пообіцяла, якщо буде тисяча підписників, то буде йому мікрофон. Але так швидко тисяча підписників назбиралася, що я думаю – час купувати мікрофон.

Він розповідає там про Україну, про те як він на дачі проводить час. Корейцям дуже подобається. Те, що цікаве нашим людям, мені здавалося буде нецікавим корейцям, і навпаки. Він знімає про дачу. Всі пишуть “вау, вау, вау”. Просто для нас дача – це буденність.

Ми почали монтувати відео, які в нас були. Якби ми знали, що застрягнемо на карантині, й він захоче завести YouTube канал, то ми б почали знімати з Франції або Львова. Але, через те, що у нас з Франції та Львова були тільки “три селфі”, ми почали вже тут знімати влоги: на дачі. Через карантин знімати щось, окрім дачі, не було.

“Через карантин, знімали на дачі”. Україно-корейська пара створила влог про УкраїнуYouTube: PARK TV
  • Чи не докучають хейтери?
  • У нас більше не хейтери, а корейські чоловіки, які пишуть в коментарях під відео, і просять познайомити з українками. “Я хочу собі українську дружину”. Сьогодні чиясь мати написала з проханням знайти дружину її 35-річному сину.
  • Чи не пропонували Юнсіку евакуюватися з Україні у зв’язку з карантином?
  • Коли під час карантину були якісь рейси, то його могли забрати одного. Але ми не погодилися на такі умови. Зараз ми чекаємо 15-те червня, коли відкриють аеропорти. Я сподіваюсь, що ми зможемо полетіти нормально.
  • Про Корею будете знімати, як поїдете з України?
  • Ми плануємо, коли поїдемо в Корею, знімати там про Корею. Може, я буду знімати, поки він на роботі. На каналі в нас всі відео з субтитрами – корейськими та російськими, адже аудиторія там присутня інтернаціональна.

Якось YouTube-канал почав розвиватися дуже швидко, неочікувано. Ми спочатку домовилися, що друзям говорити не будемо, щоб потім не ганьбитися. Юнсік сказав, якщо наберемо хоча б 500 підписників, то тоді вже скажемо. Підписники набиралися, і потім ми вже сказали друзям, що є такий YouTube-канал. Канал дивляться і його колеги. Якщо в нього питають: “А що ти робиш в Україні?”, – то він каже: “А що, ви не бачили на каналі? Подивіться”.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди