Гаряча випічка, домашні вареники, смажена курка, ароматні чай та кава. У одному із сіл на Черкащині працівники місцевої школи-інтернату облаштували придорожнє "Солдатське містечко". Там вони безоплатно годують військових, які їдуть на фронт або ж повертаються додому, розповів його куратор Василь Могилей.
За час роботи, а це 9 місяців, вони нагодували більше ніж 20 тисяч військових.
Волонтерка пані Тамара розповіла, що відвідувачі у їхньому кафе — особливі: у піксельній формі та з шевронами.
"Ми чекаємо солдатів, запрошуємо їх до столу, годуємо їх, чай, каву пропонуємо".
В придорожньому солдатському містечку працівники місцевої школи-інтернату безоплатно частують військових. Та завдання тут не тільки нагодувати, додала Тамара Павленко.
"Буває, що такі приїжджають до нас втомлені, зажурені... Побудуть у нас пів годинки і видно, як вони душею розквітають. І заради цього хочеться жити і працювати".
Аби зігрітися після довгої дороги зі сходу, на перекус зупинились військові Олег та Василь. Поки чоловіки смакують стравами за їхньою технікою приглядає тероборонівець із позивним "Малий". Військові розповідають: це місце серед своїх знають, тож ніколи не оминають придорожні намети.
"Ми скільки їздимо, то багато таких солдатських містечок по Україні. Там можна стати попити кави поїсти", розповів військовослужбовець Олег.
Його побратим Олег додав:
"Війна — дуже не легка справа. Війна виснажує. Спасибі, що ви допомагаєте таким солдатам як ми".
Довго бійці не затримуються: 10 хвилин і знову в дорогу.
Працювати містечко розпочало торік у травні. Спочатку людей розміщували в альтанці. Нині ж гуртуються в наметі, обладнаному буржуйкою. Директор місцевої школи-інтернату, за сумісництвом організатор солдатського містечка, Василь Могилей розповів, що продукти для страв вони закуповують самостійно.
"У нас є така позиція як "десятина": хто отримує 5 тисяч зарплати 500 гривень здає в касу, хто отримує більше ніж 15 - 12 тисяч то здають 1500 у касу. Це для нас ніщо порівняно з тим, що роблять наші хлопці там на війні. Це для нас за честь", – пояснив Василь Могилей.
Готують частування на шкільній кухні. Пані Марія Білокобила приходить сюди вдосвіта. Усе, аби ні учні, ні військові не залишились голодні:
"Можемо й о третій годині ранку тут бути, й о четвертій. Як світло вимикали, ми могли тут і ночувати. Це не наскільки важка робота, важко хлопцям там, а нам тут — ні".
Таку роботу освітян бійці цінують. Аби їм віддячити залишають шеврони, підписані прапори, подяки або ж уламки снарядів, показує вчителька початкових класів Світлана Дмитрик.
"Прапори у нас вже, як ветерани, бо вони усі у шевронах, обмиті дощем, обвітрені, вони в солдатському містечку висіли".
Має колектив й нагороду від Залужного. Та найбільшою вдячністю для них, зі слів директора, буде повернення всіх бійців додому.
"Я кажу їм: мужики ви попали, після перемоги вам треба буде приїхати сюди на три дні і з дітками інтернату проводити конкурси, ігри, забавки. А ми вам печать поставимо, що ви були в нас", – зауважив Василь Могилей.
Повне відео
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Дивіться нас на YouTube: найцікавіші новини Черкащини та України
