Протезування під час війни, чи вистачає компонентів світових компаній для українських протезів, скільки в країні поранених цивільних, яким провели ампутації, чи треба доводити цивільному що він постраждав саме через ракетний обстріл або міну та яким є алгоритм дій військового, щоб отримати протез — генеральний директор Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю Віталій Музиченко в інтерв’ю Суспільному.
Від 1 лютого ви очолили Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю. Міністерка соціальної політики Оксана Жолнович зазначила, що вас призначили зокрема для переформатування роботи фонду. В чому воно полягатиме?
Фонд соцзахисту осіб з інвалідністю виконував доволі обмежений функціонал — адміністрування забезпечення осіб з інвалідністю допоміжними засобами реабілітації. а сьогодні є проблема з соціальними послугами. Вони мають реалізовуватись на рівні територіальних громад. В окремих громадах це рухається трошки краще, в інших з цим біда. Тому переформатування Фонду в контексті реалізатора соціальних програм, зокрема стосовно доступності й рівномірного забезпечення соціальними послугами, є одним із моїх завдань.
Два з половиною мільйони людей в Україні з інвалідністю і ще 163 тисячі дітей з інвалідністю — це дані на початок 2021 року. Чи є оновлена статистика?
В умовах масового переміщення населення, виїзду за кордон, зібрати цифри, які б відповідали чітким параметрам, складно. Але однозначно можна сказати: на сьогодні тренд травматизму від, зокрема, мінно-вибухових пристроїв. Це буде впливати на збільшення чисельності людей з інвалідністю.
Управління Верховного комісара ООН з прав людини оприлюднило оновлені дані про кількість жертв серед цивільних. Станом на 30 січня 2023 року вони нарахували понад 11,5 тисяч поранених серед мирних мешканців, втім фактичні цифри, зазначили в управлінні, вищі. Скільки в Україні військових та цивільних вже потребують протезування?
Цифра достатньо динамічна, але це дуже недалеко від тих цифр, які ви назвали, проте трошки в більшу сторону. Є більше десятка тисяч людей, яким провели певні ампутації. Це та частина населення, що потребуватиме протезно-ортопедичних виробів.
Я хотів би звернути увагу на такий аспект — коли ми говоримо про первинний скринінг, діагностику або експертизу. Раніше це відбувалося на етапі встановлення інвалідності, а до цього проходило достатньо немало часу: відбувається подія, потім певне лікування, або ампутація, або процес відновлення. З кінця минулого року спільно з МОЗ ми напрацювали дещо інший підхід. Людина, що закінчує реабілітацію, має йти на медико-соціальну експертну комісію, отримувати там висновок і так далі. Але уже на цьому етапі вона має бути забезпечена протезами.
Читайте також: "Я — триста, я — триста". Репортаж з військового госпіталю
Скільки часу треба, щоб ця система запрацювала?
Вона передбачає мультидисциплінарні команди на базі закладів охорони здоров’я. Формування таких команд уже розпочали. Міністерство охорони здоров’я визначило базові десятки закладів охорони здоров’я, які вже працюють в цьому форматі. Єдиний момент — це все потребує адаптації й імплементації. Думаю, перше півріччя цього року в нас піде на те, щоб цей процес запрацював більш масово.
Паралельно з цим працюють і комісії — і медико-соціально експертні, і лікарсько-консультативні, і військово-лікарські. Лікування, реабілітація і забезпечення допоміжними засобами реабілітації мають бути складовою одного процесу.
Який алгоритм дій має бути у військовослужбовця, аби отримати протез і повернутися до більш-менш нормального життя?
Первинне протезування достатньо складне. Тут потрібно правильно провести ампутацію і підготувати куксу протезистом — тією людиною, яка буде надалі працювати з пацієнтом. На сьогодні проблема — це повторні реампутації, коли хірург бачить все під одним кутом, а протезист під іншим. Важливо, щоб вони працювали не окремо, а в команді й приймалося спільне рішення.
Потім у людини має все загоїтися. І далі йде документальне оформлення.
І якщо ми говоримо про певні категорії, там є різний рівень гарантій. У військовослужбовців первинне протезування може відбуватися з перевищенням стандартного протезування, тому що це складніший процес.
Що означає перевищення стандартного протезування?
Держава для забезпечення протезами визначила граничну ціну, яку оплачує виробнику.
Це скільки в грошах?
Залежить від протеза. Можуть бути як тисячі, так і десятки чи сотні тисяч, і мільйони гривень. На кожний виріб є гранична ціна. І от, якщо є стандартна вартість протеза, первинне протезування відбувається з двократною можливістю її перевищення, а для військових і з трикратною. Це дає можливість реагувати якіснішими протезами на складніші ситуації й ампутації.
Військовослужбовець, який пройшов ампутацію, може замовити необхідний допоміжний засіб реабілітації. Це можна зробити на рівні медико-соціальної експертної комісії, а у випадку військового — на рівні військово-лікарської комісії. З урахуванням того, які травми отримала людина, що це за ампутація, який спосіб життя вона веде і так далі, підбирається сам протез і взагалі лінійка допоміжних засобів реабілітації. Далі людина обирає підприємство і протезиста, з яким починає працювати.
Читайте також: "Якщо інвалідність стає для людей приводом закінчити стосунки, це не стосунки". Історія родини ветерана ЗСУ
В центрі "Галичина" на Львівщині проходять реабілітацію майже 200 бійців. Вони кажуть, що чекають на протези по декілька місяців. Хтось, бо немає запчастин або немає, де їх дістати, хтось — через те, що не може отримати один з документів, які треба подавати при оформленні заяви на отримання протеза. Їх не можуть виписати без протеза. В реабілітаційному центрі кажуть, що не отримують від держави грошей за цих бійців. Як вирішити цю проблему?
Дійсно, є різні проблеми, які викликають таку ситуацію. Одна з них — документальне оформлення. Є проблема з певними документами в залежності від того, де знаходиться військова частина, який її стан, чи може командування швидко зробити відповідні документи. Для цього зараз ініціюються зміни до відповідних нормативно-правових актів, щоб оптимізувати перелік документів. Це вже в роботі.
Друга історія — наявність виробів і складових. На пальцях двох рук можна перелічити світових виробників якісних складових протезів. Ніхто не був готовий до такої війни, щоб на складах лежали якісь певні запаси. Це все вирішується на етапі взаємозв’язків між підприємствами, які вже працюють тут, і виробниками чи то в Німеччині, чи то в Японії, чи то в інших країнах світу. Людина, що протезується, сама обирає протезне підприємство. Кожне з них має свої логістичні шляхи й так далі.
Якщо людина помилилась з протезним підприємством, може змінити його на інше?
Не обов’язково. Людина може змінити протезне підприємство протягом перших 14 днів. Потім, коли підприємство дало заявку контрагенту, вже потрібно чекати протез. Також ми зараз працюємо над залученням гуманітарної допомоги по складових. Є, наприклад, така організація як "Протез HUB". Вона надає десятки й десятки складових для того, щоб пришвидшити процес виробництва.
Читайте також: Статус учасника бойових дій — як його отримати, куди звертатися, які документи потрібні
В Україні достатньо протезних виробництв, аби забезпечити зростаючий попит?
Що ми розуміємо під виробництвом? Як я й сказав, лічені країни мають власне виробництво якісних складових до протезів. В Україні зараз відбувається індивідуалізація виробу. Тобто використовуються складові найкращих світових виробників і надалі відбувається, власне, індивідуалізація — виготовляють куксоприймач й інші речі. Тому про те, що реалізується в Україні, питань немає. Є питання з постачанням в Україну самих складових.
Чи треба доводити цивільному, який постраждав унаслідок ракетного обстрілу, що він не петарди запускав? Або що отримав мінно-вибухову травму тому, що наступив на міну?
На сьогодні достатньо простий процес звернення стосовно отримання допоміжних засобів реабілітації, зокрема і протезів. Доводити, чому людина отримала травму, не потрібно. Забезпечення цими виробами передбачене як для осіб, яким вже встановили інвалідність, так і для постраждалих, в яких вона ще не встановлена.
Яка ситуація з протезуванням дітей? Діти ростуть, тож протези їм треба змінювати частіше, ніж дорослим.
Є певний строк, на який людина забезпечується тим чи іншим допоміжним засобом реабілітації. Якщо змінюються певні антропометричні характеристики, людину можуть забезпечити засобом повторно або змінити параметри того, який в неї вже є.
Чи передбачена компенсація, якщо протези купуються за власний кошт?
Передбачено, що держава забезпечує цими засобами. Тобто, людина вибирає підприємство, укладається тристоронній договір: отримувач, виробник або постачальник, і, зі сторони держави, — це територіальне відділення Фонду соцзахисту осіб з інвалідністю. Потім підприємство надає виріб, людина підписує акт прийому-передачі, і це підлягає вже оплаті безпосередньо підприємству.
Є алгоритм компенсації за самостійно придбані певні допоміжні засоби реабілітації, але цей механізм достатньо обмежений в сумі. І ми також повинні розуміти спроможності самої людини оплатити первинно такий засіб. Якщо 300, 500, 1000 гривень людина може оплатити з подальшою компенсацією, то якщо говорити про 200 тисяч чи 400 тисяч, вона їх навряд чи збере.
Є стереотип, що імпортне краще, а українське не дуже якісне. Чи справді це так?
Стереотип існує. Але ще раз повторюся, протези, якими забезпечуються наші громадяни, робляться зі складових світових виробників. Єдина відмінність — з пацієнтом працює конкретний протезист, у нього є можливість супроводження цього пацієнта. Бо якщо ми говоримо про первинне або складне протезування, це не працює так, що встановили протез, і людина кудись поїхала. Людині для того, щоб його опанувати, освоїти, пристосуватись, потрібен час, і цей час з людиною має працювати її протезист. Є немала кількість випадків, коли люди повертаються з-за кордону після протезування і виникає питання, хто їх буде супроводжувати, робити ремонт засобів і так далі? Зібрати людині кошти кудись там на реабілітацію, можна. Але їй з цим жити. Тому ми й закликаємо, що потрібно використовувати потенціал нашої протезно-ортопедичної галузі.
Автор: Ігор Шавро.
Читайте також
- Поки ми живі. Три історії про ціну великої війни
- "Побратими змінюються на очах". Як військовому впоратися зі стресом на передовій
- "Женя, все вибухнуло, нас завалило, допоможи". Історії постраждалих та загиблих з будинку у Дніпрі
