28 лютого у Сумах попрощалися з офіцером медичної служби Максимом Базіним. Він загинув під Бахмутом 23 лютого, переправляючи поранених до санітарного посту.
Це робоче місце Максима Базіна у Сумському діагностичному центрі. Востаннє він працював тут майже рік тому, до того, як прийшов до керівництва і сказав, що йде на війну.
"Ми не стали заперечувати, це особистий вибір кожного. Він пройшов медичну комісію та очолив медичну частину одного з батальйонів ЗСУ", — говорить директор Сумського діагностичного центру Ярослав Жданов.
Максим Базін 11 років працював завідувачем рентгенівського відділення діагностичного центру.
"Він був справжній керівник. На нього завжди можна було покластися. Вирізнявся завжди таким стійким характером, силою духа, наполегливістю, це було його кредо. Був не тільки лікарем, справжнім фахівцем, а й доброю, гарною людиною", — згадує про загиблого його колега Алла Осадча.
"Він завжди нам телефонував, на початку вторгнення він кожного дня нам дзвонив, підтримував нас, казав: "Не бійтеся, все буде добре". А потім ми дізналися, що він пішов добровольцем, сам. Дуже переживали за нього", — розповіла колега Альона Зінченко.
Колеги розповідають: Максим Євгенович був не тільки досвіченим рентгенологом, а й викладачем, тож його втрата – це ще й втрата для поколінь медиків, яким він міг би передати свої знання. Він сам закінчив медучилище та медінститут з "червоним" дипломом.
28 лютого Максима Базіна відспівували у сумському Воскресенському соборі. Він загинув через рік після того, як попросився на фронт, — розповіла його мати.
"24 лютого він поїхав сам у військкомат. Сказав, що захищатиме Батьківщину і свою сім'ю. 18 березня йому, мабуть, зателефонували, щоб він вже прийшов", — говорить Галина Базіна. Пані Галина розповідає: з бойового досвіду в Максима була лише військова кафедра у медінституті. Після училища він працював фельдшером, тож мав навички роботи за багатьма медичними напрямками. Його взяли начальником санітарної бригади, він організував навчання військових. Спочатку служив в частині, яка будувала лінію оборони на кордоні. Потім відправили в Донецьку область. Загинув 23 лютого під Бахмутом, перевозячи поранених до санітарного посту.
"Вибуховою хвилею пробило скло, двері, і відкинуло його на водія. Водій живий залишився. Коля прийшов до тями, вийшов, відкрив двері з боку Максима, його витяг. В кузові було 4 поранених. Він одного пораненого ще переніс, хотів далі йти переносити, хлопнула наступна міна – і машина загорілася. Ми з ним розмовляли, Коля каже: вибачте, що я його не вберіг", — розповіла мати загиблого Максима Базіна.
Одногрупник Віктор Остапенко каже: Максим був суто мирною людиною: "Він був спокійний такий, не дуже спортивно розвинений. Я, як зараз, пам'ятаю: він сидів на крайньому ряду, коли заходиш – на першій парті, завжди відповідав".
"17 років знайомі, Максим був дуже добрим, чуйним, хорошим батьком, гарним лікарем. Він не признавався. Я відчувала, що він пішов", — ділиться знайома Максима Базіна — Ольга.
Максиму Базіну було 42 роки. В нього залишилися дружина і двоє маленьких синів.
Читайте також
- У роковини авіанальоту в Охтирці на Сумщині відкрили меморіальний знак.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
