Дружина та донька полеглого бійця Андрія Кривенка з Полтавщини після його загибелі намагаються продовжувати нормальне життя. Однак змиритися із тим, що чоловіка та батька немає в живих, не можуть. Про це Суспільному розповіла дружина Андрія Віта Кривенко. Воїн служив у розвідувальному взводі. Поліг, підірвавшись на міні у Запорізькій області.
Віта Кривенко показала речі свого чоловіка Андрія. Десять місяців тому, 16 квітня, він загинув у Запорізькій області, підірвавшись на міні. Речі чоловіка Віта розклала біля свого ліжка у спальні.
"У цьому годиннику він загинув, тут навіть стрілочка відлетіла. Його іменний ніж, на ньому зроблений напис «Барс», позивний у нього був «Барс». І його аромат, який я постійно увечері беру і нюхаю, щоб трішечки пам’ятати, як ним пахне", – говорить дружина Андрія Кривенка Віта Кривенко.
Родина проживала у селі Сем’янівка біля Полтави, через вісім місяців після загибелі чоловіка жінка з донькою переїхали до обласного центру.
"Речі я перевезла свого чоловіка сюди. Це його військова форма, це, мабуть, вона також збереглася з АТО. На шевронах розвідка, він був у мене розвідником. І, звичайно ж, наш улюблений рюкзак. Завжди казала: «Андрюшко, купим новий, перевісиш оцю свою розвідку». А він каже: «Ні, це в мене залишилось із АТО, хай буде пошарпаний, але рідний і дорогий»", – каже Віта Кривенко.
З фронту Андрій надсилав свої світлини. Із них Віта зробила фотоальбом.
"На цій фотокартці його побратими. І з чотирьох хлопців трьох немає: мій Андрій, Дмитро Карасьов і Вячеслав Дімов. Тут він з Дмитром Карасьовим після штурму і, на жаль, їх двох немає", – розповідає дружина полеглого військового.
Віта з Андрієм разом прожили майже 15 років. Мають 14-річну доньку.
"Дуже важко, бо ми до психолога ходили. І він іще дзвінок зробив 15 числа (квітня – ред.), вона не взяла трубку, і тепер дитина себе картає, що чому я не взяла трубку, я б хоча б його почула", – каже Віта Кривенко.
Нині Віту з донькою підтримують побратими полеглого бійця. Один із них був із Андрієм у момент його загибелі.
"Ми наїхали на міну. Він був уже позаду мене, але я його бачив ледве-ледве. І коли позаду мене був «Саймон» механік, сказав: «Барс» відходить». З ним я познайомився у перший день війни. Сильно ми здружилися", – згадує побратим Андрія Кривенка Микола Федюк.
Із втратою чоловіка Віта досі не може змиритися.
"Дуже великою ціною нам даються ці хвилини, ідуть найкращі хлопці. Кажуть: «Герої не вмирають». Але вони вмирають, і за ними дуже ми сумуємо, дуже ми їх любимо. І хочеться, щоб поменше було втрат наших і скоріше це все пекло закінчилося і була наша перемога", – говорить дружина Андрія Кривенка Віта Кривенко.
Читайте також
- Як за рік війни від російської армії потерпав Кременчуцький район на Полтавщині
- Перший обстріл на Полтавщині: спогади жителів Миргорода про 24 лютого 2022
- "Відпочинку практично не було": як курсували евакуаційні потяги із Полтави
- "Батько ніколи не побачить свого сина": історія загиблого воїна Олега Кулаковського з Полтави
- Тіло полтавського бійця Віталія Грицаєнка не можуть вивезти із Маріуполя: історія дружини загиблого
- "Я так ними пишаюсь", − донька загиблої у Маріуполі полтавки Наталії Стребкової