Початок повномасштабного вторгнення Росії на Україну — це початок травматичної події для всіх українців. Про психологічні етапи, які переживали українці упродовж 12 місяців вторгнення, Суспільному розповіла вінницька психологиня Тетяна Гнатюк.
"Перші вибухи були шоком"
"Кожному потрібно було подолати психологічний супротив та ухвалити рішення, адже, чим довше чинити опір реальності, тим складніше почати адаптуватися до ситуації та бути корисним", — розповідає психологиня.
Перша думка, о 4:00 "я не можу повірити"
"Спочатку з'являється стадія заперечення, заціпеніння. Такий стан супроводжується забудькуватістю, дезорганізованістю та є захисною реакцією психіки. Тому де-хто не пам'ятає деякі моменти життя — це все притаманно саме на цьому етапі, далі стадія переростає в іншу".
Стадія агресії, злості, гніву
"Дана стадія приходить в наслідок усвідомлення змін та активізації до дій (захисту, атаки, боротьби). Хтось біг вступати до лав ЗСУ та тероборони. Хтось відразу почав брати зброю та битися. Хтось збирав речі та вивозив дітей в безпечні місця. Агресія допомогла впоратися із сприйняттям усього жаху, який відбувався та відбувається надалі. Тому на сьогодні злість українців виражається у вигляді радощів при знищенні росіян".
Стадія пошуку пояснень. Торг
"В даній стадії шукають пояснення, справедливість: "Чому саме ми? Чому Україна? Чого вони від нас хочуть? Важко повірити в неминучі події, які змінити неможливо. Важко усвідомити, що це відбувається саме з нами, в нашій країні. У цій стадії українці шукають пояснень — у друзів, у соцмережі, у відкритих джерелах, у іноземних, українських ЗМІ. Намагають дати відповіді на питання, які самі собі ставлять, намагаються "торгуватися" відповідями та аргументувати їх".
Стадія горя
"Коли приходить усвідомлення всього масштабу ситуації, після пошуку відповідей, після тисячі питань у нашій голові, після заперечень, злості та спроб домовитися із світом. Ця стадія супроводжується гострим нестерпним психологічним болем, де починають оплакувати все втрачене. Не тільки ті, в кого знищені домівки, загинули близькі, а й ті українці, які жили своїм щасливим життям, мали роботи, організований побут".
Стадія прийняття
"На даній стадії проходить повноцінна адаптація до нової реальності, створюється нове життя з урахуванням війни. Можна пити каву в якійсь кав'ярні, під час тривоги спуститися в укриття, а після продовжити пити каву. Можна йти на роботу, провести пів дня в укритті і продовжити працювати. У цій стадії ми сприймаємо ситуацію без вигадок та такою, якою вона є".
Кожен з цих етапів може проходити в різній послідовності та повторюватися, — розповідає Тетяна Гнатюк.
"Українці прийняли нову реальність та живуть повноцінно з нею, тобто роблячи свої справи з урахуванням ракетних обстрілів. Коли є можливість — розмовляйте про все, обговорюйте кожну лякливу деталь та шукайте підтримку, розуміння", — каже психологиня.
