Захисник із Вінниччини Дмитро Присяжнюк одним із перших зустрічав військових РФ на Херсонщині 24 лютого. Того ж дня потрапив у російський полон. Тим часом удома на нього чекала вагітна дружина. Свою історію оборонець розповів Суспільному.
Військовий шлях Дмитро розпочав 1 серпня 2019 року. Саме тоді підписав контракт із державною прикордонною службою України.
"Більше двох років служив за своїм місцем проживання —у селищі Піщанка Вінницької області. Потім перевели в інший загін, що в Одеській області. Там пробув ще рік. Звідти 17 лютого направили у відрядження в Херсонську область. Коли почалося повномасштабне вторгнення, були із хлопцями в наряді на пункті пропуску "Чонгар" Генічеського району", — розповідає Дмитро Присяжнюк.
"23 лютого увечері помітили, як у нашу сторону рухаються колони"
Саме там оборонець разом із побратимами першими зустрічали військових РФ, які розпочали наступ.
"Нас було четверо. Ми стояли на посиленні. 23 лютого увечері помітили, як у нашу сторону рухаються колони, про що доповіли керівництву. Але ще не розуміли, що починається наступ, що має бути. Чекали. Десь о 12 годині помітили, що вони підходять усе ближче. Нас перевели на іншу, більш безпечну позицію, щоб тримали оборону", — каже захисник.
Переходити на іншу позицію довелося під обстрілами. Дмитро отримав поранення.
"О 4:30 ранку був великий наплив з боку росіян. Вони почали одразу гатити із важкої техніки. Обстрілювали градами й мінометами. По мені потрапили осколки. Основний удар прийняв бронежилет, але посікло праву сторону: руку, поперек, ногу. Згодом виявилося, що один осколок потрапив в голову. Так і рухався: поранений, під обстрілами. Потім біля нас було влучання з РПГ. Мене оглушило цим звуком. Отримав ще й контузію".
"Зв'язок був втрачений, транспорт — знищений"
За словами військового, зв'язок із командуванням на той час уже був втрачений.
"Була велика противага. У нас не було сил, як стримати. Нас було четверо. Як могли, так і стояли. Викликати підмогу уже не було можливості. Транспорт нашого підрозділу, на якому мали евакуюватися, знищили. Протриматися вдалося до кінця вечора 24 лютого, в окопі. Думали, що зможемо дістатися до наших хлопців через ліс. Але російські військові нас помітили й захопили у полон. Це була рота їхніх танкістів".
В українських бійців росіяни забрали гроші, телефони, екіпіровку, зброю та документи. Потім посадили в машину й повезли на свої позиції.
"Я, як поранений, був поміщений у госпіталь, який раніше був нашим. Їхня охорона проводила постійні допити. Пропонували перейти на їхній бік, пропонували викупи. Звісно, ніхто на це не погоджувався. Принижували морально. Погрожували зброєю. Вважали нас нацистами і дійсно в це вірили. Казали: "А чому ви нам воду відключали в Криму? Ми наведемо у вашій країні лад".
"На похід у туалет давали дві години в день"
24 березня Дмитра Присяжнюка перевели у СІЗО. Там, розповідає, пробув ще близько двох тижнів.
"Це було приміщення, як спортивний зал. Спати лягали лише увечері. А так сиділи на підлозі, в туалет ходили лише погодинно. На це виділяли дві години в день. Якщо не встигаєш — терпиш або ідеш під себе. Там були хлопці із ЗСУ, і нацгвардійці, і прикордонники. Охоронці приходили в масках, із автоматами, забирали в ночі й водили купатися у холодній воді. Тих, хто мав татуювання, особливо патріотичні, били, з них знущалися.
Триматися допомагали думки про дружину. Вона на той час була вагітною та чекала на мене вдома. Вірив, що рано чи пізно зустрінуся із родиною. Саме дружина допомогла скоріше повернутися із полону. Вона добивалася мого обміну, писала клопотання на ім'я Президента".
1 квітня 2022 року Дмитра Присяжнюка звільнили із російського полону. Окрім нього, цього дня у Запоріжжі були обміняні 85 українських захисників.
Передбачав, що буде обмін, адже чули уривки розмов між російськими військовими. Так і сталося. Нас обміняли у Запоріжжі. Дали допомогу, одягнули. Перше, що зробив, ще в автобусі, зателефонував дружині. Але побачити її зміг лише через два тижні. На наступний день відправили у Київ на обстеження. Тоді ж почалася температура, оскільки підозрювали ковід, був на ізоляції 14 днів".
"У День Незалежності під першу тривогу народилася донька"
Після двотижневої реабілітації Дмитро повернувся у свою частину й перевівся на службу у відділення інспекторів прикордонної служби "Болган". Узяв невелику відпустку й 10 травня 2022 року знову приступив до несення служби. Підписав контракт ще на рік. Як нагадування про 24 лютого, в його тілі й досі залишаються осколки.
"Я їх майже не відчуваю. Лише під час фізичного навантаження, або зміни температури, коли мороз", — каже оборонець.
24 серпня, у День Незалежності України, в захисника народилася донька. Дівчинку назвали Зоряною.
"Пам'ятаю цей день. Донька народилася вранці під першу тривогу. Дружина ще відходила після пологів. А я взяв маленьку на руки й спустився із нею в бомбосховище. Просидів із нею там 5 годин", — каже оборонець.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Президент України нагородив cержанта орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
"Про те, що отримаю нагороду, дізнався ще в госпіталі. Орден вручав міністр оборони Денис Монастирський разом зі своїм заступником. Буквально за кілька тижнів перед загибеллю, — згадує Дмитро.
Зараз каже, що мріє лише про одне: "Аби був мир. Щоб донька й інші діти зростали в спокої, в достатку і не бачили цього жахіття".
Читайте також
- Зіграв на джавеліні, автоматі та гранатометі: військовий з Вінниці створив композицію під промову Байдена
- Як гумор працює на знищення ворога – інтерв'ю з актором та ведучим Олександром Теренчуком
