150 тисяч українців загинули за 10 років війни в Афганістані, розповідає голова Хмельницької міської спілки ветеранів Юрій Випірайленко. За його словами, зараз організація нараховує трохи більше семи сотень людей, і мобільні спілчани 15 лютого приходять на зустріч із побратимами.
Хмельницькі ветерани локальних війн 15 лютого приходять до пам'ятника воїнам, які загинули в війнах на території інших держав: зустрітися з колишніми побратимами та вшанувати пам'ять полеглих.
Полковник запасу Олександр Сціборський каже: 22-річним офіцером потрапив на війну в афганістані. Пригадує: "Питань ніхто не ставив. Команду дали, ми були під присягою. Така була політична обробка тієї голови, що команду дали-"Єсть, так точно", і – вперед. Були різні люди, різні підрозділи, є такі, які на своїй шкірі відчули, що таке реальна війна, а є такі, які теж думали: а раптом щось прилетить?".
Із його слів, приходить щороку на зустрічі з побратимами: "Друзів багато не буває, але загиблі в мене є і в нас в Хмельницькому, в нас на кладовищі поховані. Навики, вони згодилися мені зараз: з 2014 року я людей на оцю нашу війну з москалями і вчив, і налаштовував, і відчував це кожною клітинкою своєї шкіри. І той досвід мені дуже допоміг зараз. Є такий навчально-тренувальний центр Хмельницької міської територіальної громади. Одне з наших основних завдань - готувати громадян нашої громади для національного супротиву".
Каже: після повернення з Афганістану його мало хто розумів, тому на собі відчув, що таке посттравматичний синдром.
"В будь-якої людини, яка реально воювала, різниця між цивільним життям і війною - це прірва. І тому я дуже розумію, що зараз тим хлопцям, які повертаються зі сходу, їм треба допомагати. Обов'язково", - каже полковник запасу.
Хмельничанка Світлана Казакевич каже, що в Афганістані працювала бухгалтером при військовій частині. Розповідає: "Там навіть було 45 градусів за Цельсієм. Яйця запросто можна було смажити. Ніякої природи. Піски. "Афганець" називався той вітер: як подує, то приходиш в модуль, а воно ж зібране таке, тимчасове, дерев'яне, то не відрізняєш, де стіл, де ліжко. Потрапила туди через дурну голову. Ніхто ж військкоматі не пояснив, куди ти їдеш і чого їдеш. І дуже шкодую. Ну, я заробила грошей і пільги маю, але здоров'я - то в мене немає".
Жінка каже, що в Афганістані захворіла на черевний тиф, і тепер, як наслідок, купа хвороб: гепатит С, цироз печінки.
Голова Хмельницької спілки Юрій Випірайленко каже: у більшості спілчан - хвороби, які виникли внаслідок участі в бойових діях чи перебування на території інших держав під час війн.
"В нас інвалідів відсотків 40 зі списку за інвалідністю, пов'язаною з війною. Ми звертаємось за скороченою програмою. Тобто, є проблема - ми звертаємось, минаючи інстанції", - каже Юрій Випірайленко.
Олександр Сціборовський каже: участь у локальних війнах – справа професійних військових. Захищати ж Україну, на його думку, мають свідомі громадяни держави: "Кожен для себе вирішує. Я думаю, що ця війна, вона так згуртувала нашу націю, що хороших людей більше, ніж поганих, і патріотів більше, ніж сачкістів. Коли комусь там вручають ту повістку, а він тікає від неї, то він на передку теж не треба такий, бо з ним каші не звариш. Треба патріотів".
Нагадаємо: війна в Афганістані тривала з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року.
Читайте також
- На Хмельниччині військові мають право перевіряти документи у цивільних
- На Хмельниччині четверо рибалок провалились під кригу: двоє загинуло
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube та Instagram.