Селище Степногірськ на Запоріжжі знаходиться за 5 км від лінії фронту. Місцеві кажуть: російські військові обстрілюють постійно, гатять з усього можливого озброєння. Та, попри це, там лишається близько тисячі мирних людей.
Як та чим живе Степногірськ сьогодні - бачило Суспільне.
Сирени не працюють, біжать в укриття та рятуються від ворожих снарядів вже коли чують гул ракети або вибух, - каже місцева жителька Степногірська Наталя Лосєва. Ворог снарядів не шкодує: гатять з артилерії, мінометів, часом залітає і ворожа авіація.
"Люди ховаються, куди можуть: хто в підвал, хто в коридор. По звукам вже чуємо, що летить. Вже навчилися розрізняти. Вдень ми всі гуртом, а вночі - окремо. Передзвонюємось, питаємо: “Як ти? Живий? Чим допомогти?",- розповідає Наталя Лосєва.
До повномасштабної війни Наталя Лосєва працювала музичним керівником у дитсадку, нині - волонтерить. Передає допомогу і в село Кам’янське, що в трьох кілометрах від Степногірська, - розповідає жінка.
"Вони до нас приїжджають, перегружають і везуть, бо зараз не можна туди доїхати. Тому, коли в них є час, приїжджають, перегружають собі і везуть".
Попри постійні обстріли в Степногірську життя триває: працює амбулаторія, магазини, щодня курсують маршрутки до Запоріжжя, розповідає місцева жителька та волонтерка Ніна Сливка. Жінка працює в одному з медзакладів Запоріжжя, та полишати рідне селище не планує.
"Я не люблю місто. Я дама сільська, я тут прожила 45 років, я будувала це селище.Тут все моє. Тут народились мої діти, тут я вийшла заміж, тут я працювала весь час. Додає сил віра, що їх (окупантів - прим. ред.) скоро вигонять і в нас настане мирне життя, яке в нас було", - каже Ніна Сливка.
Волонтери привозять ліки та гуманітарну допомогу.
"У нас є лікарка. Вона, що може робить. Привозить ліки людям. Роздають кому, що треба. Від тиску, знеболювальне, антибіотики. Хто, що замовляє. Люди приходять, замовляють, і лікар тоді вже виконує їх замовлення", - додає Наталя Лосєва.
Тричі на тиждень до Степногірська привозять хліб рятувальники із Запоріжжя.
"Ми довозимо людям хліб, воду і всі інші побутові речі, яких зараз дуже не вистачає. Це можуть бути і батарейки, і генератори. Є в частині генератор, аби люди могли прийти підзарядити мобільні телефони", - розповідає речниця Держслужби з надзвичайних ситуацій області Юлія Баришева.
Степногірськ не газифікований, централізованого опалення тут немає з 2004-го року, тому електропостачання для місцевих вкрай необхідне, та ворожі обстріли пошкоджують електромережу чи не щодня, — розповідає голова Степногірської громади Ірина Кондратюк.
"Буквально сьогодні з пів на другу ночі не було і до ранку. Так, зараз швидко зробили, але, на жаль, так не завжди буває. Буває таке, якщо високовольтна лінія (прим.ред. - пошкоджена), є проблеми з відновленням. А це - наше опалення, наше приготування їжі. Тому в нас в кожному підвалі є буржуйка, і люди мають змогу зігрітися".
Нині в Степногірську залишаються жити близько тисячі людей, більшість з них — літні.
Читайте також
Під обстрілами у Степногірську на Запоріжжі залишається жити тисяча людей, серед яких понад 70 дітей
Життя продовжується. Попри щоденні обстріли, в селище Степногірськ на Запоріжжі повертаються люди
"Я не можу покинути все". Чоловік зі Степногірська втратив роботу, але зайнявся волонтерством
Підписуйтеся на новини Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber