Як після відбудови зміниться ліцей №25, зруйнований російським обстрілом: інтерв’ю з Анною Новосад

Як після відбудови зміниться ліцей №25, зруйнований російським обстрілом: інтерв’ю з Анною Новосад

Як після відбудови зміниться ліцей №25, зруйнований російським обстрілом: інтерв’ю з Анною Новосад
Житомир, січень 2023 року. Фото: Олег Павлюк для Суспільне Житомир

У Житомирі починають створювати нову освітню концепцію для ліцею №25, зруйнованого російською ракетою у березні 2022 року. 12 січня міський голова Житомира Сергій Сухомлин, директорка фонду savED Оленка Северенчук і директор Малої академії наук України Оксен Лісовий підписали меморандум про старт цього проєкту. Анна Новосад, співзасновниця благодійного фонду savED та міністерка освіти і науки України з 2019 по 2020 рік, розповіла в інтерв’ю Суспільному про те, що зміниться в 25-му ліцеї після його відбудови та яким має бути сучасний заклад освіти.

Благодійний фонд savED зараз працює над відновленням освітніх закладів Чернігова та облаштуванням нових приміщень, які змогли б стати альтернативою школам. Зокрема, працює над пошуком донорів для відбудови.

Житомирський ліцей №25 це перший заклад освіти, для якого фонд разом із Малою академією наук розроблятимуть стратегію та освітні програми.

Місією нашого благодійного фонду є допомога громадам, які постраждали від війни та окупації у відновленні доступу до освіти.

Як після відбудови зміниться ліцей №25, зруйнований російським обстрілом: інтерв’ю з Анною Новосад
Анна Новосад. Житомир, січень 2023 року. Фото: Олег Павлюк для Суспільне Житомир

Ми як команда дійсно спершу розпочали роботу на Чернігівщині і Київщині – у тих регіонах, які були звільнені від окупантів першими. З квітня ми працюємо з міською радою Чернігова, з громадами. Трошки пізніше ми розширились на Київщину за кількома напрямками. Перш за все, ми намагаємося допомогти їм закрити найкритичніші потреби, які є у відновленні освітнього процесу. Ми облаштовуємо укриття, аби вони були безпечними і придатними для навчання, а не просто для того, аби пересидіти тривогу. Облаштовуємо також цифрові освітні центри – осередки для позашкільної діяльності учнів або в школах або в інших комунальних закладах, куди діти можуть приходити і мати доступ до гаджетів, якщо вони їх втратили, або для того аби там мати позашкільні активності. Це наш флагманський проєкт, зараз уже працює 16 таких центрів.

Це Київщина і Чернігівщина?

Так. Але найближчим часом робота фонду пошириться і на Миколаївщину, будемо допомагати там схожим чином.

Третій напрямок нашої роботи – це допомога з фандрайзингом для відновлення. Якісь там потреби критичні – вставити вікна чи то відновити дах – з ними зазвичай дають раду місцеві бюджети. Але як показує вже практика, ніколи немає грошей на відновлення класних кімнат або внутрішньо освітнього простору. І ми як фонд цю частину закриваємо.

Хочемо також допомагати громадам і закладам освіти відновлювати не лише їхні стіни, а й по-іншому подивитися на освітній процес. І ось зараз ми будемо реалізовувати як фонд спільно з міською радою, з командою ліцею, Малою академією наук України проєкт по створенню нової візії, концепції, нових освітніх програм і нових підходів до організації освітнього процесу у ліцеї №25.

Якою має бути ця співпраця?

Це має бути виключно в синергії з місцевою громадою. Але для того, аби допомогти дещо по-іншому подивитися на підходи до формування програм освітнього процесу, ми залучаємо ряд кращих українських експертів. Вони працюватимуть в групах із житомирськими освітянами над розробкою курикулуму за вісьмома напрямками – українська мова та література, іноземні мови, мистецтвознавство, спорт. Тобто над кожною з галузей знань в нас працюватимуть спільні команди з експертами. Наприклад, це Роман Шиян, який працював над НУШ, Інна Дьоміна – фахівчиня в природничих науках, Ірина Полішукова, яка займається профорієнтуванням, і ряд інших людей, яких добре знають в освітній спільноті.

Ми також будемо тісно співпрацювати з представниками фінських університетів і фінських шкіл, тому що цей проєкт підтримує фінська організація і народ Фінляндії загалом. І це дуже круто, тому що Фінляндія є одним з флагманів сучасної і якісної освіти. І тому тут дуже важливо започаткувати ці партнерства між педагогами і завдяки цьому відновлювати ліцей.

Цей проєкт триватиме рік. Які ще етапи, що ще передбачено упродовж цього року зробити?

Днями почне свою роботу стратегічна група – це засновники ліцею (представники міськради), представники самого навчального закладу – директор, вчителі, учні та батьки. Ця група напрацьовуватиме верхньорівневі елементи ліцею – візію, стратегічну ідею, основні засади й принципи, освітні напрямки, які, на думку громади, мають бути в цьому ліцеї. Два місяці працюватиме така стратегічна група. Паралельно групи спільно з фінськими експертами опрацьовуватимуть фінські методики до підготовки освітніх стандартів і освітніх програм. І коли стратегічна група визначить ключову філософію цього ліцею, почнеться процес написання освітніх програм, підходів до організації освітнього процесу, усіх внутрішніх політик школи – як-то кадрова політика, політика професійного розвитку вчителів, самоврядування учнів.

Це складна інтелектуальна робота тривалістю в рік. Зазвичай, курикулуми не пишуться в такі стислі терміни. Але ми ставимо собі за мету якість, тому за потреби цей термін може бути продовжений. Проте наша мета – на кінець 2023 року спільно вийти з готовою новою концепцією ліцею, з сформованими програмами, підходами до організації освітнього процесу.

Перед тим, як відновлювати фізичний простір, ті ж архітектори мають розуміти, що закладати в нього – які там мають бути приміщення, про що цей освітній простір, які там будуть лабораторії. Відповіді на всі ці питання лежать якраз у візійній площині. І власне це добре співпадає в часі, тому що місто Житомир працює над залученням коштів на відновлення.

Концепцію створюють для закладу, який відбудовують, трансформують. Чи можете назвати успішні кейси, коли вже існуючі заклади брались за створення концепції, втілювали ці плани розвитку і що це їм практично давало?

В Україні кейси такої докорінної трансформації серед комунальних шкіл знайти дуже складно. Є чимало успішних практик приватних шкіл, які працюють за схожим підходом. Вони стратегують, шукають в чому сенс цієї школи, в чому її цінність і відмінність від інших і на основі цього далі формують свої програми, підходи до освітнього процесу тощо.

Можливість школам мати педагогічну, освітню автономію формувати власні програми в межах освітніх стандартів, наприклад, давати ширшу палітру вибору предметів, формування індивідуальної освітньої траєкторії, було надано навчальним закладам зі стартом НУШ після 2017 року, коли був ухвалений закон про освіту. На жаль, з того часу дуже мало шкіл почали користуватися цим правом, зокрема розробкою власних освітніх програм. Як правило, комунальні школи просто беруть типові програми, розроблені міністерством освіти, або ж купують ті комерційні рішення, які є на ринку. І зрозуміло чому. Це надскладна інтелектуальна робота, яка потребує багато часу. Тому часто школи не можуть собі це дозволити і не знають навіть як до цього підійти. Тому ліцей номер 25 і майбутня, я сподіваюсь, успішна концепція і новий курикулум, нові освітні програми – це буде перший, такий флагманський проєкт, в тому числі, права української школи на формування власних програм.

Як після відбудови зміниться ліцей №25, зруйнований російським обстрілом: інтерв’ю з Анною Новосад
Інтерв'ю з Анною Новосад. Житомир, січень 2023 року. Фото: Олег Павлюк для Суспільне Житомир

В одному з інтерв'ю ви висловили думку, що в кожній області і окремо в громадах мають працювати офіси підтримки для пошуку і супроводу донорських коштів на відновлення освітньої мережі і навчання. Яким ви бачите формат їхньої роботи? Як і де громадам шукати ресурс на створення і забезпечення їх функціонування? Чи це можливо в умовах війни?

Перш за все, масштаб руйнувань в освітній інфраструктурі шалений. Необхідний ресурс на відновлення цього усього ще дуже довго не буде співмірний з можливостями державного і місцевих бюджетів. А тому технічна допомога, яка надходить і надходитиме з-за кордону – це практично один з ключових ресурсів для нас. Але я точно проти того, щоб міністерство чи Уряд в Києві отримував всі гроші і на власний розсуд вирішував, хто що і як отримує в регіонах. І це також розуміють самі міжнародні партнери, що Україна – це дуже децентралізована країна, велика країна, в якій багато регіонів, багато громад, з якими можна і треба співпрацювати напряму. Тому що вони спроможні і, відповідно до законодавства, мають повноваження, а також значно краще розуміють свої потреби.

Наприклад, ситуація з доступом освіти на Чернігівщині і рішення, які можна застосовувати там, відрізняються від ситуації в нещодавно деокупованих громадах на Харківщині, які обстрілюють, чи на Миколаївщині. Допомогти цим громадам... У всіх одна проблема – це Росія і спричинені нею наслідки. Але те, як ми можемо допомогти відновити доступ до освіти – це відмінні заходи. Тому я дуже лобіюю серед міжнародних партнерів пряму співпрацю з громадами. І ми у фонді, зокрема на Чернігівщині, активно допомагаємо міській раді і громадам налагодити цей зв’язок з міжнародними партнерами і донорами, а також вчитися працювати з ними, формувати свій запит і формулювати свої заявки.

Розкажіть про програму компенсації освітніх втрат. Якими ви бачите її ключові кроки?

Є доволі успішна практика у Великої Британії – "Національна програма тьюторингу", яку запустили у 2021 році, коли була перша хвиля коронавірусу. Вона досі триває і полягає в набору тьюторів по всій країні, які додатково займаються з малими групами учнів. Схожий підхід в Україні зокрема реалізовують через програму "Навчай для України", яка запустила великий тьюторський проєкт. Вони працюють з невеликими групами учнів, бо такий підхід довів свою ефективність відповідно до досліджень. Вони працюють з ключовими академічними предметами, а також додатково беруть консультації від психологів і профорієнтаційних радників. І от я вважаю, що це саме те, у що варто інвестувати – у такі тьюторингові програми, коли учні можуть додатково займатися. І якби я була залучена до розробки такої програми, то сказала б, що на це варто зробити основний акцент. Не можна зробити вигляд, що коли завершиться війна, ми повернемося до офлайн-навчання і продовжимо з тієї сторінки, на якій ми завершили 23 лютого.

Більше інтерв'ю на YouTube-каналі Суспільного Житомир

  • "Старенькі люди – це мій найбільший сентимент", – засновниця благодійного фонду з Житомира Юля Карпова.
  • "Іноземці мають більше інтересу до нашої поезії, ніж самі українці" – читець віршів із Житомирщини Олександр Трохимчук.
  • "Зараз час, коли потрібно робити великі проєкти", – Житомирський міський голова Сергій Сухомлин.
  • Новітні озброєння, спорядження, тактика: офіцер однієї з бригад ДШВ Борис розповів, як змінилась українська армія.
  • "Тільки військовий опір може принести успіх", – журналіст Віталій Портников.
  • Зі шкільної парти – в ЗСУ: десантник Влад боронить Україну з 2014 року.
  • "Найважче, коли тиждень не виходиш на зв’язок з рідними", – десантник однієї із бригад ДШВ.

Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:

Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube

На початок