Українці ніколи не були агресорами, це спокійна і миролюбива нація, але можуть добре дати по голові і по зубах тим, хто сюди прийде і почне наводити свої порядки. У цьому і наша сила. Так каже співак, композитор та лідер гурту “ТіК” Віктор Бронюк. Думками про війну, творчість та волонтерство він поділився із Суспільним.
"Мені казали: "Війна ж там, а не тут"
Для когось війна почалася 24 лютого, а для когось ще у 14-му році, каже Віктор Бронюк.
"Хтось там розцінює цю війну ще столітньої давнини, коли УНР втратила свою державність, піддавшися на дешевий хліб і великі обіцянки. І скільки б вона не тривала, для кожної людини рано чи пізно приходить активна фаза, коли війна починає стосуватися безпосередньо", — каже Віктор Бронюк.
На його думку, якби українці перейнялися війною 2014-го року, то не було б 24 лютого 2022 року.
"Тому що я памʼятаю свої виїзди у зону бойових дій з різними волонтерськими поїздками, з концертами, з підтримкою, і по громадській роботі, і багато хто з моїх знайомих казали мені: "Ти ж був нормальний мужик, що ти фігнею займаєшся? Війна ж там, вона ж не тут. Вони там собі розберуться".
Друзям, каже, тоді пояснював, що так не буває, бо, якщо війну не зупинити там, то вона прийде сюди. І якщо події 2014 вразили його більш емоційно, то звістку про повномасштабне вторгнення сприйняв без паніки.
"Сина лякало те, що Росія дуже велика"
Напередодні повномасштабного вторгнення Віктор Бронюк проговорив із дружиною важливі речі: що робитимуть, якщо почнеться війна, якщо не буде звʼязку, у кого яка місія. Діти, каже, хвилювалися, особливо, донька. Але з ними треба говорити про війну. Вони все розуміють.
"Сина лякало те, що Росія дуже велика. Я йому з історії навів кілька прикладів, коли маленькі народи перемагали цілі імперії".
Сім'я прийняла рішення, що дружина з дітьми на певний час поїде за кордон.
"Супроводжуючи їх до кордону по Вінницькій області, зловив не одне гостре слово у свій адрес, цікавий погляд від людей, які стояли на блок-постах. Кажу: "Хлопці, я вернуся". Відповідають: "Так, так, всі ви так кажете". То коли вертався назад, то тисли руку, фотографувалися", — розповідає співак.
"Є досвід для новостворених структур ЗСУ"
У березні 2022 Віктор Бронюк вступив до лав територіальної оборони, частина учасників колективу також серед тих, хто одягнув піксель ЗСУ.
"Це бас-гітарист Сашко Клименко в Києві, мобілізований був. Зараз у Центральному командуванні в оркестрі служить і теж заступає на бойові чергування. Клавішник Євген Зиков — у Вінниці в Повітряних силах, в центрі військово-музичного мистецтва. Я з березня 2022 у командуванні сил ТрО ЗСУ у Вінниці. Займаємося більше логістикою, комунікацією. Є досвід для новостворених структур ЗСУ. Маю досвід і волонтерської, й громадської, і чиновницької роботи.
Менеджмент наш, це продюсер, менеджер і помічники, пів року були у Бахмуті, Краматорськ, працювали в одній парамедичній організації і займатися евакуацією важкохворих із передових позицій", — каже Бронюк.
"За замовчуванням суспільним ми поки не плачемо"
Бронюк перевидав кліп на композицію "Люби ти Україну", який був створений у 2013 році. А ще за час повномасштабної війни у творчому доробку гурту “ТіК” з'явилася пісня "Журавлі". Зі слів співака, це присвята воїнам, які віддали життя за Україну.
"Якось у соціальних мережах мені написала вінницька поетеса Анна Осадча, що вона випускає свою збірку, і є там такий текст "Присвята загиблому солдату". Цей текст поклав на музику. Зібрали з хлопцями репетиційну базу. Декілька разів вона заспівалася. Вона дуже сумна. Йшла мова про те, варто чи не варто її зараз запускати, тому що вона може бути у суспільстві подразником, адже за замовчуванням суспільним ми поки не плачемо. Ми розуміємо — втрати, ми розуміємо — війна".
"Кожен клаптик звільненої української землі — це ціна людського життя"
Якщо українці сьогодні не винесуть уроки з цієї війни, то пройде декілька років і знову доведеться бігати з автоматами, каже Бронюк.
"Ми маємо раз і назавжди відірватися від тих московських грудей і більше ніколи не дивитися у ту сторону. Ми стаємо щороку на ці граблі, набиваємо собі ці ґулі, а потім знову починається: "Ну, якось ж раніше жили, шукаймо спільну мову". І знову ведемося на дешеві обіцянки, нас знову обманюють, ми знову бідкаємося".
А ще, каже, варто памʼятати про ціну перемоги.
"Мені дуже хочеться, щоб ми не забували, якою ціною дається ця перемога. Тому що кожен клаптик звільненої української землі — це ціна чийогось людського життя".
Козацький дух, який проходить крізь століття, це те, що відрізняє українців від росіян, каже Бронюк.
"Ми багато років жили в одній придуманій країні, нас загнали в радянський союз. Навіть Троцький, ідеолог більшовицької форми правління, він, коли писав інструкції комісарам, то дуже важливо прописував, у нього була така чітка позиція, що Україна — це не Росія, тут живе столітній дух вольності", — каже Віктор Бронюк.
На його думку, найвища цінність українців — це люди, громадяни, які ціною власної самопожертви готові віддати найдорожче, щоб інші жили під мирним небом.
