Барикадували дороги, рахували військову техніку, допомагали українській розвідці та вмовляли росіян здатися. Такими були будні жителів Крутянської територіальної громади у березні-лютому минулого року, під час активних бойових дій на території Чернігівщини.
Залізнична станція Крути розташована за 18 кілометрів від Ніжина. Вона відома боєм сторічної давнини. Тоді, у 1918 році українське військо, що налічувало близько 500 вояків, 300 з них були ще юнаками – курсантами з Києва, зупинили наступ 4-тисячної армії більшовиків. Цей бій на 4 дні затримав радянські війська на шляху до Києва та дав змогу Українській Народній Республіці підписати Брестський мир і уникнути окупації більшовицькою Росією. Про боротьбу за свободу жителів Крут та ближніх сіл через століття після тих подій, — далі.
Жителька Хорошого Озера Тетяна Бодун згадує день, коли колона російських військ зайшла в село. Це сталося 26 лютого близько четвертої дня. Вона та ще четверо місцевих жінок сховалися в садку на околиці, аби рахувати кількість важкої техніки та передавати дані українським військовим.
"Особисто я нарахувала 32, чи я вже не пам’ятаю, і почула звук, що вони десь ззаду вже в мене. Коли обернулася, побачила чітко вже дуло від танку".
Російський танк, згадує Тетяна, застряг на городі позаду саду. Жінкам нічого не лишалося, як до ночі ховатися у прибудові в чужому дворі.
"І в тій прибудові провели ми, не знаю скільки часу. Було це досить довго, а вони все їхали і їхали. І вони нас обложили, виходить з усіх боків".
Села Хороше Озеро, Пам’ятне та Крути у лютому 2022-го, як і сто років тому під час наступу більшовиків, стояли на шляху просування російських військ до Києва.
Житель Хорошого Озера Володимир Лазоренко зняв відео у день, коли росіяни їхали центральною вулицею села.
"Вони йшли прямо. Йшли танки, БТРи, БМП. Понад 10 пройшло прямо, а потім повернули на нашу вуличку".
Чоловік згадує, як того дня росіяни казали, що в селі лишатись не збираються, бо йдуть в сторону Ніжина. Тим часом жителі сусіднього села Крути, що далі на шляху до Ніжина, заблокували понад 200 метрів дороги спиляними деревами. Микола Ворона тоді координував дії місцевої самооборони.
"Під деревом ми заховали пляшки з сумішшю. Ми їх розклали вздовж дороги. Думали, якщо будуть іти, будемо кидати пляшками. Нам подзвонили розвідники, сказали не чіпати: «Вони можуть село все спалить ваше»".
27 лютого частина російської колони вийшла з Хорошого Озера в сторону Крут. Їх зупинила заблокована деревами дорога.
Жителька Крут Валентина 28 лютого нарахувала 387 одиниць техніки, які перетинали міст через річку Остер у центрі села та зафільмувала це.
"І гармати їхали, і їхала кухня, їхали бензовози, якісь високі вантажні машини, що там могло бути під брезентом… Все це ми відмічали, що інше і не схоже на попереднє. Ні, не страшно чогось було. Якби було страшно, то, мабуть, ми б у льоху сиділи. А так цілий день бігали тут навколо і шукали позицію, з якої найкраща можна фіксувати все".
Усю зібрану інформацію про кількість техніки та переміщення росіян місцеві передавали військовим з Ніжинського гарнізону. Втім тоді, говорить голова Крутівської громади Олег Бузун, українська артилерія вдарити по ворогу не мала змоги.
"По них, на жаль, не добивала наша артилерія, бо десь 15 км, не можна було добити з того, що було на той час у Ніжині".
Микола Ворона згадує, який варіант знайшли.
"В результаті вони прислали сюди розвідників. О четвертій годині ночі я привіз їх до моста. Вони заклали це. І десь в районі п'яти, чи трошки більше, зірвали того моста. І після того друга частина, яка лишилася в Озері, вони сюди так і не пішли".
Так частина росіян лишилася стояти в Хорошому Озері. Микола Ворона з другом вели з ними перемовини: пропонувати здатися. Росіяни відмовились. На самій залізничній станції, де в 1918 році українці зупиняли наступ більшовиків, боїв не було.
Охоронець музею В’ячеслав Колотило, який у період активних бойових через день чергував на території, розповідає, що поблизу падали снаряди. Меморіальний комплекс лишився неушкодженим. Найбільше чоловік перелякався, коли побачив на території російську техніку.
"А коли я чергував, їх десь обстрілювали, то вони попід путями, поряд, дуже велика колона йшла: гради, танки. Повернула, зупинилась колона. Танк один повернув через переїзд, заїхав, і САУ здоровенна".
Ці події зафільмувала камера відеоспостереження, відео нам надали працівники Меморіального комплексу. На ньому видно, як техніка перетинає залізничну колію, стає на території, а потім розвертається та йде геть у напрямку села Крути.
За свідченнями очевидців, в Хорошому Озері росіяни стояли близько тижня. За цей час встигли пограбувати два магазини, сільську раду та розстріляли вежу мобільного зв’язку. А коли виходили, по собі лишили САУ з повним боєкомплектом.
"Уже як останні виходили, то люди, які живуть на виїзді з села, нарахували 48 одиниць техніки. Ну це вже остача – витягали там і на буксирах", — розповів староста Хорошеозерського старостинського округу Микола Радевич.
Свої дії місцеві, які намагались протидіяти росіянам, пояснюють не героїзмом, а історією.
"Кріпацтво тут було відсутнє, тут були козацькі сотні. І завжди народ освічений був. Тому, я думаю, що й освіченість і все вплинули на свідомість людей", — зазначила директор школи у селі Хороше Озеро Ніна Броварник.
Детальніше у сюжеті:
Читайте також
Навчитися жити далі: 12-річна бранка підвалу в Ягідному пройшла психологічну реабілітацію та бореться зі своїми страхами
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
