У Полтаві попрощалися із п’ятьма солдатами, які полягли під час оборони України. Це полтавці Андрій Докторович, Олександр Терещенко, Михайло Таскін, Сергій Костенко та Олександр Чол із селища Чутове. Усі загинули поблизу Соледара на Донеччині. Про це Суспільному повідомили начальник групи морально-психологічного забезпечення міського терцентру комплектування та соцпідтримки Сергій Шкурупій, а також заступник обласного військового комісара Едуард Бородай.
На війні з Росією 48-річний солдат із Полтави Андрій Докторович отримав поранення несумісні із життям. Державу обороняв від 24 лютого.
"Ми з ним працювали разом на одній дільниці на турбомеханічному заводі. Він дуже сина свого любив. Він завжди до мене, як до матері, прибігав щодо сина, то він захворів: «Ніна Іванівна, а що попити, що купити?». Я вже не працюю 10 років, приходив він до мне в гості з дружиною своєю, з Лєною, то ми спілкувалися. Лєночка дзвонила, казала, що він у тероборону пішов", – каже колега Андрія Докторовича Ніна Журковська.
Андрій Докторович, а також ще два 42-річні полтавці Олександр Терещенко та Михайло Таскін полягли 23 січня під час бою біля міста Соледар на Донеччині.
"Світла, розумна, порядна людина. Завжди турбувався про своїх дітей. Залишилась вдовою дружина Ірина, дітки – донечка прекрасна і син. Мама втратила сина. До останнього часу, коли отримали цю звістку, не хотілося вірити і здавалося, що це помилка", – згадує знайома Олександра Терещенка Оксана Білокопита.
"З Мішею ми десь років 15 точно пропрацювали. Хороша людина була. І він, до речі, без запинок, без усього, тільки це все почалося – 24 лютого, він сказав: «Все, я з цим поки що підв’язуюсь, із ювелірною справою». І пішов добровольцем він відразу воювати. Мій племінник з ним в одній бригаді воював, племінник зараз в госпіталі лежить. А Міша не вижив", – говорить колега Михайла Таскіна Вадим Мараховський.
22 січня також поблизу Соледара від поранень загинули бійці з однієї військової частини – 40-річний Олександр Чол із селища Чутове та 45-річний Сергій Костенко. Він народився у селі Батьки Опішнянської громади, а проживав у Полтаві.
"На моїх очах пройшли всі його шкільні роки, я бачив, як формується його характер. Це був спокійний, неконфліктний хлопець, але разом з тим там формувався міцний, надійний характер. Це хлопець, який міг постояти за себе і за своїх товаришів", – розповідає класний керівник Сергія Костенка Володимир Діденко.
"Олександр був дуже відповідальною людиною, був дуже добрим, і головне – він був дуже великим патріотом своєї держави. Саме тому він ні секунди не сумнівався і після повномасштабного нападу Росії на Україну він приєднався до лав Збройних сил України", – говорить посестра Олександра Чола Руслана Базалук.
Олександра Чола поховали у селищі Чутове, Андрія Докторовича – у селі Гожули, а інших бійців на кладовищі у селі Затурине біля обласного центру.