Мистецтво офлайн. Як музеї готуються до виходу з карантину

Мистецтво офлайн. Як музеї готуються до виходу з карантину

Мистецтво офлайн. Як музеї готуються до виходу з карантину

Лувр, Музей Ван Гога у Нідерландах, Музей Ґуґґенгайм, де в експозиціях є оригінали пензля Клімта, Шиле, Пікассо, Британський музей у Лондоні, музей-театр Далі, музей сучасного мистецтва в США "відчинили" свої двері для користувачів мережі з усього світу на час пандемії. Українські музеї пішли ще далі й організували 18 травня у Міжнародний день музеїв цілі ефіри з онлайн-екскурсіями, розповідями, читаннями, трансляціями арт-лекцій та онлайн-челенджі.

Тепер, коли країна поступово оживає після карантину, починає виходити в офлайн і мистецтво. Як музеї готуються до "живих" зустрічей з відвідувачами, в ефірі Радіо Культура ведучий Василь Шандро розпитав генеральну директорку Національного музею мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків Катерину Чуєву, мистецтвознавицю Діану Клочко та головного редактора газети "Кримська світлиця" Андрія Щекуна.

Читайте також: "Не виходячи з дому. Добірка онлайн-музеїв з різних частин світу"

Є припущення Юнеско, що майже кожен 8-й музей не відкриває після карантину свої двері. У чому причина?

Катерина Чуєва, генеральна директорка Національного музею мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків: Усе залежить від ситуації в кожній окремій країні і, зокрема, від системи фінансування музеїв. Я припускаю, що в багатьох країнах музеї опинилися не на перших місцях серед установ, які потребують державної підтримки. Культурна спільнота України під час карантину зверталася до уряду з проханнями надати підтримку, тому що було зовсім не зрозуміло, за якими алгоритмами діяти, як буде здійснюватись фінансування. Адже передбачалося скорочення видатків на цілу низку проєктів або установ, які підтримували культурні проєкти.

Національний музей мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків

Національний музей мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків

Така ситуація склалася в багатьох країнах, і якщо мова йде про Францію чи Україну, де досить багато музеїв мають саме державну підтримку – фінансування з центрального бюджету чи з місцевих бюджетів, то для таких музеїв ситуація була менш трагічною, менш складною. Там, де є високий рівень залежності від залучених коштів, від надходжень, наприклад, від продажу квитків, або проведення якихось заходів, подій комерційного чи благодійного характеру, то такі установи потрапили в зовсім іншу ситуацію.

Фахова міжнародна організація "Н.Е.М.О." після дослідження близько тисячі музеїв щодо того, як вони дають собі раду і які матимуть наслідки від карантину та пандемії, називала досить великі цифри втрат. Звісно, це залежить від розмірів музею. Якщо маленькі музеї втрачали від 1000 євро доходу на місяць, то втрати великих музеїв можуть оцінюватися кількома сотнями тисяч євро. І ми розуміємо, що всі ці кошти – не прибуток, це – утримання колекцій, зарплата співробітників.

Близько 90% музеїв у світі зачинилися на час карантинної кризи. Щодо української ситуації, яке урядове рішення щодо роботи музеїв?

Дійсно, ця ситуація інколи мала навіть гумористичний аспект. Усі бачили дописи на зразок "Зачиніть ці музеї і бібліотеки, бо в Києві такі корки, що проїхати неможливо". Музеї є доволі складними об’єктами для проведення заходів у час пандемії. Специфіка музейних приміщень, на відміну від магазинів, кінотеатрів або інших службових закладів, в тому, що ви не завжди можете провести повну дезінфекцію, далеко не завжди можете провітрити ці помешкання, що потрібно робити за рекомендаціями Міністерства охорони здоров’я. Ви не в змозі щодня мити всі експонати, всі деталі старовинного інтер’єру, яких можуть торкатися відвідувачі. У цьому часто виникає конфлікт з точки зору зберігання і того, що потрібно робити в приміщеннях, які можуть бути доступні для відвідування під час карантину. В Україні був відсутній алгоритм дій у подібних ситуаціях.

Мистецтво офлайн. Як музеї готуються до виходу з карантину

Були часи, коли ми декілька днів продовжували приймати відвідувачів та водити екскурсії. І тільки після того, як пішли рейдові перевірки містом, стало зрозуміло, що треба закриватися, що те трактування постанови уряду про призупинення діяльності музеїв означає закриття для відвідувачів. Ні для кого не секрет, що більшість працівників музею старше 60 років, і на них почала діяти заборона на вільне пересування – самоізоляція вікової групи ризику. Музеї, на відміну від лікарень і цілої низки установ, не належать до об’єктів критичної інфраструктури. Тому ми опинилися в ситуації, що в деяких музеях майже половина співробітників, як у музеї Ханенків – 40 осіб із колективу в 90 людей – старше 60 років і мусили залишатися вдома.

Вихід музеїв з карантину буде поступовим. Так чи інакше, частина людей все одно працює.

Насправді закрити музей не означає зачинити двері. Ми розуміємо, що музеї продовжують охоронятися, ми розуміємо, що потрібно регулярно моніторити стан музейних експонатів та приміщень – від горищ до підвалів, фондів бібліотек. Крім того, є невідкладні технічні роботи, може статись якась непередбачувана ситуація. Ну і, звісно, бухгалтерські процеси, коли люди змушені приїжджати на робочі місця, тому що, на жаль, у нас не весь документообіг переведений в електронний вигляд. Ми мусимо ставити підписи на документи, печатки, вже потім – сканувати їх і надсилати до інших установ. Усе це треба робити, тому якась частина людей все одно присутня, все це регулюється внутрішніми розпорядчими документами. Але зараз ми вже починаємо готуватися до відкриття. Сподіваюся, воно відбудеться в червні, тому що нам потрібен час для придбання таких речей, як маски, дезінфектори, захисні екрани.

За час карантину Лувр нарахував понад 10 мільйонів віртуальних відвідувачів. Онлайн-світ мистецтва це виключно на час карантину? Чи є перспектива онлайну в українських музеях?

Діана Клочко, мистецтвознавиця: Онлайн світ уже давно є "повноправним гравцем". Коли я починала в 2011 році читати лекції, у мене був певний набір зображень, якими я могла користуватися. Зараз, у 2020 році, я заходжу на онлайн-виставки і щоразу знаходжу щось нове. Сама палітра того, що викладають музеї у вільний доступ, оцифровують, описують, надзвичайно збільшилася. Тепер є велика кількість ресурсів, де можна роздивитися картини у дуже великій роздільній якості, побачити найменші деталі, які навіть не згадуються у дослідженнях шедеврів видатних дослідників. Сучасні технології надають зовсім інше відчуття мистецтва, його в музеї не отримаєш.

Музей Лувру

Музей Лувру

Але лекції – це як зібрання певної спільноти, щоб отримати певні емоції. Я бачила на своїх "живих" лекціях, як люди згадували свої подорожі, як вони вперше побачили якусь роботу, що відчули того художника, коли побували на його виставці тощо. Візуальна інформація – це не тільки інформація, як жив і творив митець, а й емоції. До лекторію приходять, не тільки щоб дізнатися щось нове. Однак не треба забувати, що не всі можуть приїхати до Києва на лекції. До мене інколи просяться на лекції люди з таких містечок, назв яких я і не чула. Це також важливий момент.

Катерина Чуєва: Тут є ціла низка своїх нюансів. Ми навіть сміялися з колегами, що ніколи б не дізналися про таку кількість шедеврів, які зберігаються в українських музеях, бо усі почали їх сканувати та викладати у вільний доступ, якісь тексти, уривки досліджень, артефакти. Тому ми зараз маємо зовсім інше уявлення про українські музеї, ніж до карантину. І багато колег, які раніше були досить скромно представлені онлайн, зараз абсолютно інакше виглядають. Це дуже корисно. Ми певним чином вимушено почали застосовувати цей новий інструментарій для такої комунікації з відвідувачами, глядачами. І все одно це не є замінником офлайну. Не може бути тотожним сприйняття картини на екрані зі сприйняттям картини в залі музею, з усіма звуками, запахами, розмовами – тими відчуттями, за якими, власне, людина і йде до музею.

Навіщо йти в містечковий музей, якщо дотиком до екрану можна "відвідати" Лувр?

Катерина Чуєва: Мені здається, що ця онлайн-комунікація, ця діджиталізація, створить додатковий привід, щоби прийти до музею, порівняти побачене вдома з оригіналом. І нам треба знайти баланс онлайну та офлайну, тому що для окремих людей онлайн-відвідування залишаються єдиним доступним способом, і ми бажаємо, щоби все одно це баланс був позитивним.

Діана Клочко: У мене є сильний аргумент проти того, що всі підуть дивитися шедеври, а містечкові музеї – не цікаві. Я впродовж тижня виставляла невідомі речі з містечкових музеїв і отримувала прекрасні відгуки на них, тому що ці речі показували події, до яких ми нібито вже звикли, але – з іншого боку. В містечкових музеях бувають такі артефакти, які цікавіші багатьом людям, ніж ті шедеври, які вже є в їх "внутрішньому світі". До того ж історія мистецтва стосується не тільки шедеврів.

Читайте також: "8 дивовижних музеїв України, які варто відвідати хоча б раз у житті"
Мистецтво офлайн. Як музеї готуються до виходу з карантину

Президент України Володимир Зеленський розширив список санкцій щодо російських музеїв, університетів, наукових установ, наприклад, “Ермітажу”, “Музею імені Пушкіна” тощо. Чому санкції стосуються цих установ?

Андрій Щекун, головний редактор газети "Кримська світлиця": Наша організація з 2016 року досліджує стан культурної спадщини Автономної Республіки Крим. У травні 2019 року ми провели публічні заходи за участю правоохоронних органів, прокуратури АРК та інші. Ми показали усі матеріали і те, що відбувається: як вивозяться картинна галерея Айвазовського з Феодосії до Ермітажу, як проходять розкопки за участю московських наукових установ. Усе це нами задокументовано.

Ми видаємо багато матеріалів, особливо щодо культурної спадщини в Криму – що відбувається з іконами в Криму, з іконописцями, що відбувається в Херсонесі, коли одній з церков фактично передають приміщення заповідника. Ми все це поки що тільки документуємо. І мене неабияк турбує, що багато людей не розуміє, навіщо все це робиться, навіщо ми сваримося, навіщо вживати санкції.

Сьогодні наша культурна спадщина фактично нищиться в Криму, вона розкрадається. І ті, хто це роблять, відповідно до міжнародного права, мають нести відповідальність. Тому продовжую вважати нашим завданням виявляти такі факти, фіксувати їх і передавати правоохоронним органам.

Іван Костянтинович Айвазовський, "Хвиля"

Іван Костянтинович Айвазовський, "Хвиля"

Катерина Чуєва: Мені особисто здається, що такі санкції мали бути запроваджені набагато раніше. На пострадянських територіях досить часто повторюється теза, що культура має бути поза політикою, але, на жаль, культура не буває поза політикою. Якщо в нас діє певне законодавство, якщо ми прагнемо дотримуватися міжнародних стандартів, той же другий протокол Конвенції напряму забороняє проведення археологічних розкопок на захоплених територіях стороною, яка їх окупувала. Ми мусимо дотримуватися цих речей, бо інакше вже не може йтися ні про верховенство права, ні про відновлення історичної справедливості. Потрібно пам’ятати, що в російських музеях зберігається дуже багато документів, які стосуються українських земель, багато витворів мистецтва, і нині ми не маємо доступу до цих матеріалів. Але ми маємо дати світу зрозуміти, що у нас є чітка позиція з цього приводу, і санкції є логічним кроком у цій низці подій.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди