Сергій Онищенко — військовий із Сумщини. Рятуючи на бойовій машині поранених побратимів з поля бою, на початку жовтня потрапив під обстріл російських військ. Наразі він вважається зниклим безвісти. Про військовослужбовця, якому сьогодні мало б виповнитися 49 років, розповів Суспільному його рідний брат — Ігор Онищенко.
В особистому архіві Ігоря Онищенка є відео з Донеччини. На ньому — військовослужбовець Сергій Онищенко із побратимами.
Нині його вважають зниклим безвісти. Чоловік тоді розповідав, за що пішов воювати: "Ну як? Це наша держава! Ну як це так?! Ви живете, до вас прийшли додому і кажуть: ми тут хазяї, а ви ніхто. А те, що натворили? Діток маленьких… та за кожну сльозинку. Дівчат, жінок насилували. Аж ком у горлі", - говорить на відео Сергій.
Вкотре переглядає це відео рідний брат Сергія — Ігор Онищенко.
Каже, Сергій не хотів тоді говорити на камеру й оператору довелось потайки його знімати. Він із тих, хто не словом, а ділом доводив свою відданість країні. "Це настільки героїчно, настільки класно, що в мене був такий брат. І є брат. І я пам’ятаю такого героя як він. Класно, що ми українці, що ми такі круті. І які тут можуть бути слова, коментарі? Вчинки говорять самі за себе. Коли ніхто не хоче, а ми просто беремо і робимо.
Сергій Онищенко мріяв бути військовим, каже Ігор. У 2020-му році пішов служити за контрактом. "Останнім часом, коли ми розмовляли, він говорив, що “браток, пройде час — тобі за мене соромно не буде. Тобі за мене соромно не буде”. Як відчував начебто, що буде далі. От відчуття, мабуть, якесь є, тому що такі слова просто так, чому такі слова казати, якщо нічого не буде?", - розповідає Ігор.
Воював Сергій на Донеччині, там перебував і на початку повномасштабного вторгнення російських військ. Був командиром бойової машини піхоти.
Брати спілкувались у телефонному режимі. Ігор згадує, що навіть під час їхніх розмов виникали небезпечні моменти. “Тільки-тільки був "прихід", ми з ним телефоном розмовляли і він біля позиції своєї стояв і тільки зайшов за ріг і там був "прихід", де він стояв і розмовляв зі мною телефоном. От тільки зайшов. У нього була контузія і потім він знімав відео і казав, що долі секунди відділяли від смерті й після такого все життя промайнуло перед очима за пару секунд”, - розповідає Ігор.
Востаннє Ігор Онищенко бачився із братом влітку 2022-го року, коли той на 4 дні приїжджав у відпустку. “Тоді були одні емоції, а зараз, коли переглядаю я фото і розумію, що це остання наша зустріч була... Емоційно, коли я його вивозив на київську маршрутку до універмагу, ми так постояли з ним, каву попили..і так… це була остання зустріч наша", - пригадує Ігор.
За два-три тижні після від'їзду із Сум, Сергія Онищенка перекинули на Харківський напрямок. "І вони своїм ходом із Харкова дійшли аж до Бахмута. І розповідав, що вдень, то нормальне орієнтування, але вночі, коли нема ні освітлення, навіть бувало таке, що вони зупинялись — або ліс, або лісосмуга. Одного разу вони зупинились в садочку, біля будинку (сміється, - ред.) І вранці, каже, коли світло стало, коли вийшли, глянули, що ми стоїмо в садочку, каже, трішечки було незручно”, - розповідає Ігор.
В особистому архіві Ігоря Онищенка є відео, на якому його брат Сергій встановлює український прапор під час звільнення Харківщини. Так робили в кожному населеному пункті. "Коли він ставив прапор, всі побратими залишали свої підписи. І на марші, коли вони проїжджали населені пункти, діти стояли і зустрічали їх з оплесками, “Слава Україні!” кричали і діти. Каже, це настільки заряджало. І замикаючий по колоні йшов, там приготували вони вже на наступному населеному пункті цукерки і вони роздавали і діти були у захваті. А взаємодія дітей... діти ж — це емоції, прямі емоції, без награності. Те, що вони відчувають, так воно і є”, - розповідає Ігор.
Пропав безвісти Сергій Онищенко 7 жовтня, рятуючи поранених військових з поля бою. "евакуація коли була поранених в цьому бою і ніхто не хотів виїжджати в цей день, але браток як завжди — нікому не потрібно, а йому потрібно. І він сказав: “А я поїду”. Першу ходку свою вони зробили успішно, а другу виїхали і вийшло, що вони виїхали на позицію російських військових, які запустили ракету з ПТУРа і ракета попала прямо по коробочці і всьо..і ось так сталося”, - пригадує Ігор.
Про це Ігор Онищенко дізнався за кілька днів. “Повідомили, що з 07.10 він рахується як безвісти зниклий. Я відразу зрозумів, що все це не просто так, бо “безвісти” і брат — це різні речі. 7-го числа ми з ним розмовляли вранці. І коли вже було чутно приходи неподалік від брата, в телефоні чути було і він сказав: “Ну все, давай, мені пора виїжджати”. Оце була наша остання розмова”, - пригадує Ігор.
Читайте також: "Людина слова, яка як сказала – так і буде". У Сумському районі поховали військового Андрія Покиньчереду
Хоча Сергій Онищенко вважається загиблим, його брат пояснює, чому переконаний, що його брат загинув: "Я спілкуюсь із багатьма побратимами брата і після повідомлення, коли зателефонували з військкомату, я одразу почав телефонувати усім побратимам, усім, з ким можна було поговорити і один побратим сказав: “Я знаю, що по ним.. Розказав всю історію, як все відбулося, що вони двохсоті. “Разом з “Гаврилом” “Дєд” двохсоті” - це його слова”.
Через окупацію території, де зник безвісти Сергій Онищенко, евакуація тіл і останків загиблих захисників поки неможлива, каже Ігор. “Якби була така можливість і просто все так було, я б сам з радістю поїхав би. Це емоційно: поїхати, віддати останню шану герою, поховання, щоб відбулося, але ніяк це не можна зробити, тому що там територія, не підконтрольна Україні”, - говорить Ігор.
23-го січня, Сергію Онищенку мало б виповнитись 49 років. Для брата він назавжди залишиться у споминах і на світлинах у телефоні.
Що відомо
- Від отриманих на війні поранень помер колишній депутат Сумської облради Едуард Пінчук.
- 22 січня, у День Соборності, місто Дружба Шосткинського району прощалось з 45-річним військовослужбовцем Ігорем Буліховим. Він помер 14 січня після важкого поранення.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
