Черкасець В’ячеслав Скічко став волонтером після того, як колега пішов служити у батальйон "Черкаси" і попросив допомоги. У 2014 році В’ячеслав став координатором волонтерської громадської організації "Наш батальйон" і до сьогодні не припиняє збирати допомогу на передову.
Офіс громадської організації "Наш батальйон" — це частково склад, розповів волонтер В’ячеслав Скічко. Разом із колегами тут формують та розподіляють необхідне для фронту:
"Ми вивішуємо потреби на дошці, щоб вони завжди були перед очима. Це для того, щоб кожен міг підійти й побачити по своєму напрямі ці потреби: медицина, техніка, автомобілі й таке інше".
Аби задовольнити потреби військових, доводиться працювати цілодобово:
"Якщо доводиться зранку спілкуватися, наприклад, з нашими друзями-волонтерами з США, Канади, то о п'ятій ранку починаємо працювати, тому що є різниця в часі. Часто буває так, що я навіть з дому не можу вчасно вийти й поїхати кудись, тому що маю дзвінок за дзвінком уже з самого ранку. Тобто ти вже працюєш ще з вдома".
Іноді, за словами волонтера, отримує до 200 дзвінків на день:
"Це або з проханням, або пропозиціями якимись телефонують. Ти кожного ранку прокидаєшся, і твій мозок стертий взагалі, ти не пам'ятаєш, що вчора було, тому що перевантаження психологічне маю дуже велике".
Виснажує психологічно постійна втрата знайомих, друзів, тих, кому допомагаєш, додав В'ячеслав. Але щоразу доводиться знаходити сили, аби працювати й надалі.
"Дуже сумно й страшно було вручати дружинам загиблих «похоронки» звідти — це найважче було. На жаль, рік у мене випав через онкохворобу, але з лютого максимально активно ми відновили роботу".
В'ячеслав Скічко розповів, що відчуває щоразу під час щотижневих поїздок на фронт:
"Усе одно переживаєш, зазвичай не сам їдеш, а з кимось. Тому не стільки за себе переживаєш, скільки за те, щоб повернути людей назад. Немає людей, які не бояться. Питання в тому, чи ти можеш приборкати свій страх. Люди, які не боялися нічого, вони зазвичай гинуть першими. Ми потрапляли під обстріли, але здебільшого, ти не встигаєш злякатися, якщо прилітає".
Нині В’ячеслав Скічко мріє про перемогу та відпустку.
"На жаль, відпустки ще не було, я дуже хочу відпочити хоча б три-чотири дні. Хочу вимкнути телефон і мати можливість відпочити. Зараз хоча б один день намагаємося приділити родині, якщо немає чогось термінового, чи ми не на виїзді на фронті".
Наразі чоловік знову збирається в дорогу — потрібно відвезти хлопцям на передову причіп із квадроциклом.
"Хочеться миру, хочеться перемоги, хочеться займатися звичайними мирними справами: розвиватися, будувати країну, будувати своє життя, займатися родиною, мріяти, подорожувати й таке інше", — поділився В’ячеслав Скічко.
Повне відео
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Дивіться нас на YouTube: найцікавіші новини Черкащини та України
