"Моя основна місія – це нагадати собі, Європі, що в Україні війна". Так каже вінничанин Костянтин Ревуцький. До початку повномасштабного вторгнення вважав себе світським фотографом. Нині ж – репортажником та документалістом. Про поїздку у Бахмут та війну на світлинах – розповів Суспільному.
"Там справжня війна"
"Я був у Бахмуті двічі. Їздили перший раз із волонтерами. Вдруге ми поїхали вже більше по своїй роботі. Це фото. Місто Бахмут обстрілюється багатьма видами зброї. Там справжня війна. Другий раз ми потрапили в такий жорсткий обстріл. І я можу сказати, що це як у якомусь бойовику. Це не жарти. Це не просто якісь деокуповані території, де зайшли військові. Це саме лінія зіткнення з росіянами. Є такі позиції, де 200-300 метрів вже російські війська стоять", – розповідає Костянтин Ревуцький.
Фотограф працює в жанрі репортажу й документалістики. На світлинах каже, є і люди, і руїни.
"За два рази я бачив одних і тих самих людей"
"Мені сказали, що у Бахмуті біля десяти тисяч людей. Але я бачив одиниці. За два рази я бачив одних і тих самих людей. Це і літні люди. Також ми бачили молодих людей, дітей. Питали, чому не виїхали. Є різні історії: хтось з лежачими батьками, хтось просто не знає, куди їхати, в когось немає коштів, хтось просто не хоче їхати", – каже фотограф.
Люди живуть у дуже жахливих умовах, у підвалах, розповідає Ревуцький. З підвалу виведені буржуйки. Їжу завозять волонтери, але, каже, дуже мало.
"В одному зі своїх останніх постів, який я виставив у соцмережі, описав, як до нас підбігла бабуся і каже: "Я дуже хочу води". Прямо в серце потрапило. Ми привезли якусь там їжу. Але води у нас цього разу не було. Свою воду ми віддали, яка у нас була. В них просто немає води. Люди пониклі. Щохвилини вибухи, кулеметні черги, автоматні черги".
Не всі люди, каже, дозволяють себе фотографувати.
"Я без дозволу не виставляю світлини. Є такі, що боялися і тікали. В Лимані, наприклад. Як тільки ми зайшли у Лиман, який під окупацією був, там були танкові бої, будинки зруйновані, то які фотографії можуть бути".
"Давалася хвилина-дві на фотографію"
Для того, аби зробити фотографію, інколи дається хвилина.
"Коли ми зупинялися на якісь локації, от наприклад, розбита школа, то давалася хвилина-дві. Навіть хвилина, тому що літають чужі безпілотними і стріляють по нас, по рухомих об’єктах".
Є в Костянтина Ревуцького фото та відео, які не показував і не буде показувати на загал.
"Я про треш. Його дуже багато в телеграмі. Я не думаю, що ці світлини когось здивують: відірвані руки, ноги чи кров, чи ще щось. У мене остання фотографія, яку я виставив, це був ряд нош з кров’ю. Це як українська плащаниця, хтось написав", – каже фотограф.
Світлини з Ізюму Ревуцький зробив чорно-білими. Бахмут – це буде сепія. Виставку фотографій, зроблених у цьому місті, планує організувати у січні. Це буде третій фотопроєкт на тему війни.
Серії його робіт "Ізюм. Деокупація" та "Вінниця Strong" побували в Європі.
"Ми побували в Празі. У нас був східно-європейський форум, організований ЄС. На цьому форумі була спільна виставка моя і мого колеги, якого вже, на жаль, немає в живих. Макса Левіна. Якщо я світський фотограф, який переформатувався у репортажника, то він завжди був репортажником, документалістом. На цьому форумі була представлена його виставка "Буча. Ірпінь. Бородянка". І якраз моя "Ізюм. Лиман". Спільною справою я сказав і за себе, і за нього".
Костянтин Ревуцький каже, що не піариться на війні. Хоча інколи чує таке у свій адрес.
"Я роблю свою справу. І, звичайно, це виставляю у соцмережі. Я вважаю, що ми повинні нагадувати собі, що йде в Україні війна. Потрібно і далі допомагати. Кожен на своїх місцях. Хтось – бізнес. Хтось – волонтерить. Хтось у ЗСУ. Хтось – фотограф".
Є, каже, благодійні фонди, які хочуть продавати його картини.
"Якщо вони будуть це робити, то будь ласка. Я готовий віддати їх всі, аби принести користь. Моя основна місія – це нагади собі, нагадати Європі, що в Україні війна, що треба бути разом", – каже Костянтин Ревуцький.
Читайте також
- Контрнаступ, розвідка й оборонний бій: як тренуються бійці територіальної оборони Вінниччини
- Від військових багато замовлень: як вінницькі волонтери плетуть маскувальні сітки для захисників
