Протягом п’яти місяців у одній із черкаських шкіл жили переселенці. Допомогу люди приносили з усього мікрорайону. Нині там відновили освітній процес, але допомагати тим, хто переїхав до Черкас, не припинили, розповіла Суспільному директорка Ірина Овчаренко.
Про те, як поєднують навчання та волонтерство – у п'ятому матеріалі з циклу "Люди, які нас надихають".
Ще пів року тому в школі "транзитом" жили переселенці. Для тих, хто взяв із собою тварин, обладнали спеціальну кімнату.
У школі жили півтори тисячі переселенців. Повернути шкільний інтер’єр з партами та дошками змусив початок освітнього процесу, зазначила директорка Ірина Овчаренко.
"Починаючи з 5-6 березня ми приймали перших переселенців. У деяких класах, де вони жили, вже відновили навчальний процес", – пояснила пані Ірина.
Серед перших переселенців були жителі Сумщини та Чернігівщини. Тоді, зі слів директорки, вона як ніколи відчула згуртованість колективу та жителів мікрорайону:
"Що дивувало? Те, що люди несли все. Приходили багато людей із сусідніх будинків. Це почуття складно передати словами. Люди приносили постільну білизну, рушники, посуд, консервацію".
З речей, що залишили по собі переселенці – дитячі іграшки. Нині гратися ними приходять діти у Пункт незламності, який розгорнули на базі школи.
"Дітки поїхали, хтось взяв із собою щось напам’ять, дещо ми передали коли вони переїжджали, а частина іграшок залишилися. І от знову знадобилися", – розповіла пані Ірина.
Попри те, що школа вже як пів року не приймає переселенців, зупиняти волонтерство не збираються, додала вона:
"Ми робимо маскувальні сітки, кікімори, кавери на шоломи та захисні покривала з мішковини".
У закладі раді кожному волонтеру, зауважила директорка, тому двері школи від ранку і до пізнього вечора не зачиняють.
"У нас є люди, які приходять у вихідні дні працювати. Робота продовжується потроху", – розповіла вона.
Одинадцятикласниця Ірина Дяченко в перервах між підготовкою до вступу в університет приходить на підмогу волонтерам.
"Ріжу основу для плетіння сіток і паралельно готуюся до ЗНО з української мови, бо час йде, а готуватися треба. Але ж допомогти хочеться", – зазначила вона.
Зі слів керівниці благодійного фонду "Однодумці" Світлани Бондар, про шкільних волонтерів та їхню директорку військові знають:
"Кожен клас намагається перестрибнути попередній: хтось готує сам від себе, хтось – із батьками, багато долучаються й людей з мікрорайону".
Свою волонтерську майстерню – саме так її називає пані Ірина – згортати не планує, адже допомоги від них завжди чекають випускники та батьки учнів, які зараз на фронті.
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Дивіться нас на YouTube: найцікавіші новини Черкащини та України
