31 грудня Україна повернула додому 140 військовослужбовців, серед яких і сім захисників із Сумщини. Вони потрапили у полон в різний час. Військові розповіли про той період та поділилися емоціями від повернення в Україну.
Військовослужбовець 58 бригади Микола з Сумської області був у полоні з першого дня повномасштабного наступу — з 24 лютого. "На навчаннях були, на пункті пропуску Бачівськ, о 5- ранку їхали додому і на пункті пропуску Бачівськ зустріли росіян. І почали гатити по наших двох машинках", — говорить він.
24 лютого, Миколі дозволили зателефонувати додому. Наступного разу він зміг подзвонити рідним вже після повернення, 31 грудня. Відсутність зв’язку з Україною, відсутність інформації – так намагалися деморалізувати українських воїнів, говорять військові.
"Морально дуже давили, що України більше не буде і немає, вам нема куди повертатися. І хлопців, і дівчат заставляли співати гімн Росії, вчити російські пісні", — каже Юлія з позивним "Юла", військовослужбовиця полку "Азов" з Маріуполя. Додає: розмовляти в камерах не дозволяли, говорили пошепки і пошепки співали гімн України.
"21 травня ми по команді здалися в полон з "Азовсталі", і з того часу ми знаходилися спочатку на Оленівці, потім нас переправили в Таганрозьке СИЗО №2 ", — говорить “Вайчік”, військовослужбовець з полку "Азов". Каже, що в полоні навіть не знали, яка дата:
"Самі собі могли зрозуміти, коли вихідні. Не знали, коли й що відбувається в країні взагалі. Нам повідомляли різні новини слідчі, які допити проводили. Казали, що про нас всі забули і ми нікому не потрібні. Ми не вірили, в нашому полку є такий командир як Друг Редіс і ми знали, що він нас не покине".
"Час від часу нам казали, що України вже немає, вони вже все завоювали",— каже Олеся з Запоріжжя, військовослужбовиця полку "Азов".
Ірина "Валькірія", інша військовослужбовиця полку "Азов", пішла на війну з собакою. Коли здалися в полон, його забрали і сказали, що в нього тепер інший господар.
"У Кадирова був. Чоловік з Чечні, забула, як його звати, депутат Госдуми, домовився з Кадировим, щоб повернути мені його. І вони висадили мене з автобуса, посадили в машину, ми доїхали до кордону України з Росією, де нас міняли, і вони мені там його повернули", — говорить Ірина.
Воїни розповідають, що перші новини дізналися на кордоні, після обміну: про повернення Херсона, про те, як Україна відбиває масштабні повітряні атаки, про теперішнє життя українців.
"Я тільки побачила табличку "Україна" — ми з дівчатами плакали, тому що це дім", — каже Юлія "Юла", військовослужбовиця полку "Азов".
"Це найдовша дорога додому, яка в мене була в житті", — додає Олеся, військовослужбовиця полку "Азов".
Що відомо
- 31 грудня вдалося повернути додому із російського полону сімох військовослужбовців — уродженців Сумської області. Це Микола Дубонос із Глухова, Ян Косяк та Рустем Рємєтов з Охтирки, Олександр Нестеренко із Кролевця, Євгеній Горунов із Сум, Богдан Зікратий з Бурині, Валентин Ситник із Ромен.
- 1 листопада Суспільне писало про матір військовополоненого Миколи Дубоноса. Тоді вона розповідала, що чоловіка російські військові схопили у перший день повномасштабної війни – 24 лютого. Наступного дня він подзвонив матері та сказав, що в полоні. Більше зв’язку з ним не було.
- Рідні Богдана Зікратого повідомляли, що він зник 23 жовтня в Білогорівці.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
