Майстриня Людмила Завада каже: такі вишиванки є ексклюзивними та модними. На її виробах візерунки взяті зі збірки Ольги Косач, сестри Лесі Українки, та старовинного одягу з колекції Волинського краєзнавчого музею.
Вперше вишитий стрій побачила на Тернопільщині у радянські часи, тоді вишиванка не була популярною, розповідає Людмила Завада.
Лучанка Людмила Завада: "Тільки мужні люди, сміливі носили вишиванки. І ось там я побачила традиційне українське весілля і молоду вбрану повністю в Борщівський стрій. Той спогад мені вкарбувався на все життя з дитинства. "
Нині жінка опанувала білі прозорі техніки вишивання, лічильну гладь, вишивку хрестиком, мережку.
Лучанка Людмила Завада: " Кожного разу я брала для себе нове завдання, яке вважала, що не зможу, але воно виходило. І тепер це для мене хобі, це справа для душі. Вишивка це свого роду медитація. Це моє перезавантаження."
Вишивальниця має блузу-мальованку. ЇЇ зібрала вручну, без єдиного машинного шва. Малюнок на таких блузах існує в єдиному варіанті, каже майстриня.
Лучанка Людмила Завада: "Українська традиційна вишивка, вона неповторна, вона вирізняється з проміж усіх інших, вона особлива, вона прегарна."
У мистецькому доробку Людмили Завади візерунки, притаманні подільському, полтавському, чернігівському регіонам.
До дня вишиванки жінка виготовила сукню з волинським орнаментом. Каже: надихнулась сорочкою з фондів Волинського краєзнавчого музею.
