У Рубіжному, що на Луганщині, бібліотекарка стрілецького батальйону 15-го Слов’янського полку Національної гвардії України Ірина Дзюкевич-Потапенко пише картини та вірші. Публікується у збірках місцевих поетів, а полотна виставляє у Рубіжанській центральній бібліотеці.
Малює Ірина понад 40 років. Під час карантину, каже, використала всі запаси матеріалів.
Жінка пише картини маслом, акриловими, гуашевими, акварельними фарбами та графічним олівцем.
- Це якась завершеність всередині. Мені чомусь завжди дуже важко починати. І ось, коли йде середина роботи й завершення — це якийсь особливий стан, ти знаєш: «Все, вийшло, нарешті!». І коли бачиш результат, то якесь наповнення. Це навіть не розвантаження, а навпаки, — каже художниця.
Окрім картин, жінка пише вірші. У 2007 році вона видала збірку поезій, ілюстрації до них малювала сама. Нещодавно написала продовження вірша Ліни Костенко «Так хочеться чуда та трішки вина».
У бібліотеці Ірина працює близько 20 років. Після карантину Ірина Дзюкевич-Потапенко планує видати ще одну збірку віршів.
Читайте також: Перша українська казка про коронавірус. Авторка розповіла про ідею і мету книги
